Монолітна вежа на Лівому березі

Граніт і каштани. Благоустрій скверу центрального проспекту (1976)

Лівий берег, 2-й мікрорайон

Фото 2003 року

Реконструкція будівлі АТС під багатофункціональний центр

Реконструкція недобудованої АТС Дніпровського металургійного комбінату під багатофункціональний центр. Фото 2003 року, сусіднього торговельного центру «Європа» (2005) ще немає.

Гуртожитки ДМК у селищі Будівельників

Готель «Зоря» (1974)

З листівки 1989 року

Спортивна водна база «Металург» (1951)

Готель «Олімпія» (1976)

Майдан Калнишевського (площа Дзержинського) у жовтні 2016 року

Міськрада:

Кінотеатр «Комсомолець» (1977) і житлові будинки Придніпровського хімічного заводу 80-х років

Магазин «Марічка» (1964)

Магазин тканин «Марічка» відділу робітничого постачання Придніпровського хімічного заводу. 
Фото 70-х років.

Панно у Палаці спорту СК «Прометей»

Клуб Дніпродзержинської ДРЕС (1952)

Архітектор Ольга Олексіївна Брусова. Проект реалізований із деякими змінами.

Монументально-декоративне мистецтво: дніпродзержинська спадщина

Будинок молоді вагонобудівного заводу (1951)

Архітектори Сергій Георгійович і Ольга Олексіївна Брусови. 

Будівля цілком довоєнного вигляду, спроектована наприкінці сорокових та споруджена на початку п’ятдесятих – буває й таке. Нині в колишньому гуртожитку міститься податкова інспекція.

Альтанка на проспекті Комсомольському (Василя Стуса)

Високий стиль

Як у Дніпродзержинську бюст видатного земляка відкривали

8 травня 1976 року на батьківщині видатного державного діяча, Генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Ілліча Брежнєва було урочисто відкрито бронзовий бюст. Такий пам’ятний знак йому належало встановити згідно з законодавством як двічі Герою – Радянського Союзу та Соціалістичної Праці.

Над картою Дніпропетровська

Провулок у Рибаковій балці

Будинок культури коксохімічного заводу в Дніпропетровську

Невідомий

     «Як же це мене звали? Ну, як же ж бо мене звали? Отут на березі, якраз коло дороги, було ж написане моє ім’я, таке просте українське ім’я, на диктовій драничці олівцем, на стовпчику прибите. Так хтось зламав і кинув на дорогу. Як жаль мені, що вже тепер ніхто мене і не згадає, ніхто не знатиме, що оце ж я тут урятував був батальйон. Моя робота. Такий я був гарячий і любезний чоловік. Ах, як же ж бо мене звали? Так жаль мені. Може б, нового моста назвали плотники моїм ім’ям. Може, веселі дівчатка, проходячи мостом з піснями, якусь би пісню склали і про мене.

     Чи сиротина б затужила на мосту, побачивши могилу свого батька, що врятував свій батальйон у світову війну». 

Олександр Довженко, 1 листопада 1943 року

Баранникова балка у сімдесяті роки

Вісімка

Квартал у межах вулиці Республіканської, проспекту Аношкіна, вулиці та провулку Матросова, нині наполовину зруйнований, забудовувався новоствореним трестом «Дзержинськбуд» у другій половині сорокових.

Пам’ятні знаки двох воєн

Будівля індустріального технікуму (коледжу), ріг вулиць Сачка та Медичної.