Довоєнні дитсадки та ясла Кам’янського-Дніпродзержинська

Дитсадок № 31, відкритий 1938 року

Агітмайданчик у житловій забудові Придніпровського хімічного заводу

Ламах, «Життя» (фрагменти)

Валерій Ламах. Розпис «Життя» у Палаці культури «Хімік» (відкритий у 1970). Темпера.

Школа № 40 на лівобережжі. Уперше в СРСР

Дніпродзержинськ у листівках 80-х років

Комплект 1982 року. Міністерство зв’язку СРСР. Наклад 50 000:

«Завод-сад»

Фотоальбом Дніпродзержинського коксохімічного заводу 1967 року. Взято звідси, аби не загубилося.

До Кам’янського приїжджають побачити модерністську спадщину

Джерело: ТРК «МІС»

Дніпродзержинськ шістдесятих-вісімдесятих років був містом особливим. Розвинутим і заможним, із багатьма надважливими для країни виробництвами. А до того ж – і це ключове – йому судилося бути батьківщиною Брежнєва і «другою батьківщиною» Щербицького. Тож забудова, інфраструктура, благоустрій міста були справді винятковими. І саме в цей час тут з’являється ціла низка об’єктів, якими могли б пишатися й столиці союзних республік.

У кіноконцертному залі «Мир» (1987)

Автор цих декоративних світильників – заслужений діяч мистецтв України Василь Іванович Мірошниченко.

Сграфіто в Кам’янському обласному музичному коледжі

Кам’янське: із чого починалось місто

Кам’янське, відоме багатьом як Дніпродзержинськ, на перший погляд видається суто «радянським» містом. Проте – лише на перший погляд. Адже його неповторне обличчя склалося ще в дев’ятнадцятому столітті. А призвідниками народження Кам’янського стали криворізька руда, донецьке вугілля та вода Дніпра.

Панно в ресторані «Дніпро»

Оформлення ресторану «Дніпро» в Дніпродзержинську. Кольорова штукатурка (рельєф). Виконано в 1965 році, автори Пивовар Л. Ф., Сопєлкін О. Л.

Фото з архіву батька надіслав Максим Олександрович Сопєлкін, за що йому величезна подяка.

Розпис «Новий побут»

Розпис «Новий побут» у Будинку побуту в Дніпродзержинську. Художники – подружжя Любов і Михайло Келлери. 1970.

Фото надав Євген Нікіфоров.

На військовому кладовищі

Стела на військовому кладовищі в південно-західному районі міста. Скульптор Михайло Келлер, 1971.

Фото з альбома «Город пламенных зорь Днепродзержинск» 1976 року

Що і коли збудували в місті у шістдесяті–вісімдесяті?

Довоєнні «стоквартирні» будинки в містечку Дніпродзержинської ДРЕС

Вулиця Арсенічева (Васильєвська), 119:

Вітражі в актовій залі вищого професійного училища

Лазня в Соцмісті (1940)

Довоєнна лазня у соцмісті Дніпродзержинського азотно-тукового заводу.

Фото звідси 

Павільйони дитсадка шістдесятих

Колишній дитячий садок №11 «Білочка» Придніпровського хімічного заводу, нині покинутий. Вулиця Бесєдова (Миколи Лисенка), 47А.

Довоєнні шкільні будівлі Кам’янського-Дніпродзержинська

Насправді їх було дещо більше. Переважну частину побудовано в 1935–1938 роках.

Школа № 6. 1932–1934:

2-га міська лікарня (1941)

Довоєнна лікарня у соцмісті Дніпродзержинського азотно-тукового заводу.