Цей двоповерховий будинок вибагливої архітектури з’явився у Верхній колонії на початку ХХ століття. Мешкав у ньому майбутній директор Дніпровського заводу Адольф Макомаський.
Як повідомляє краєзнавець Олександр Слоневський у книзі «Игнатий Ясюкович. Имя в истории», Адольф Станіславович Макомаський закінчив Харківський технологічний інститут зі званням інженера-технолога та в 1894 році вступив на службу до будівельного відділення Дніпровського заводу. 1896 року він перейшов до прокатного відділення, де обіймав посаду помічника, а в 1900–1903 роках – і начальника відділення. У 1903 році Макомаський із дозволу директора-розпорядника заводу Ігнатія Ясюковича відбув до Польщі на посаду директора Ченстоховського металургійного заводу, а згодом – у 1908 році – знову повернувся до Кам’янського вже як помічник директора Дніпровського заводу.
Коли в 1915 році після смерті Ясюковича директор-розпорядник заводу Ернест Сундгрен був призначений головою комітету з управління справами Південноросійського Дніпровського металургійного товариства та переїхав до Петрограда, Макомаський вступив на його місце в Кам’янському. Цю посаду він обіймав до 1918 року, ставши п’ятим і останнім дореволюційним директором Дніпровського заводу.
В історії міста Макомаський відомий своєю громадською діяльністю, зокрема – доброчинною. Він був головою римо-католицького товариства допомоги бідним, багато зробив і для православного благодійного товариства. Макомаський очолював піклувальні ради чоловічої та жіночої гімназій, а під час Першої світової війни увійшов до складу об’єднаного комітету допомоги біженцям, величезна кількість яких прибула у Кам’янське. У березні 1917 року обраний заступником голови першого виконкому Кам’янської ради робітничих депутатів. Після революції із сім’єю виїхав до Польщі. Помер у 1923 році.
У виданні «Описание Днепровского завода» 1908 року будинків Верхньої колонії налічується 32. Будинок Макомаського мав номер 33. Тож імовірно, що спорудження його належить якраз до часу повернення Адольфа Станіславовича в Кам’янське та вступу на посаду віце-директора заводу. А в 1915 році, ставши директором, він мав переселитися до відомчого директорського будинку (донині не зберігся – був знесений у тридцяті роки під нове будівництво).
І справді: будинок № 33 із прізвищем його господаря – «Макомасскій» – вже зазначений у списку 1909 року. Цей перелік домовласників Кам’янського та службовців Дніпровського заводу, які займали заводські квартири, склав місцевий пристав В. Клунников.
До особняка Макомаського прилягав гарний парк, до якого спускалася широка алея, що закінчувалась круглим басейном із фонтаном. Старожил міста Ігор Подзерко у споминах про своє довоєнне дитинство згадував п’єдестали втрачених скульптур уздовж цієї алеї. Нині від парку не лишилося й сліду.
У перші радянські десятиліття будинок теж слугував житлом для керівництва заводу. Тут мешкав технічний директор підприємства у 1925–1929 роках Іван Павлович Бардін – знаменитий вчений-металург, майбутній віце-президент Академії наук СРСР. Певно, найвідомішим мешканцем будинку став Авраамій Завенягін – у майбутньому один із керівників радянського «атомного проекту». Він очолював завод у січні–серпні 1933 року, звідси ж був переведений на посаду директора Магнітогорського металургійного комбінату. Згодом тут жив видатний директор заводу, талановитий керівник і господарник Йосип Манаєнков, засуджений до страти як «ворог народу» та розстріляний у 1938 році. Також у будинку знаходилася квартира головного інженера заводу Всеволода Жданова, якого спостигла та сама доля...
У повоєнні роки тут розмістився Будинок техніки, де часто проводилися різні наради, конференції, читалися лекції. У закладі виступали славетні вчені-металурги, академіки Ігор Михайлович Павлов, Зот Ілліч Некрасов, Олександр Петрович Чекмарьов.
Згодом тут розташовувалися відділ науково-технічної інформації та їдальня для інженерно-технічних працівників. На початку 70-х було зведено чималу прибудову, куди вселився відділ автоматизованих систем управління заводу.
Нині будівлю займає управління інформаційних технологій Дніпровського металургійного комбінату. Також у будинку до 2008 року містилась редакція заводської газети «Знамя Дзержинки».
Незважаючи на втрату більшості архітектурних принад, будинок Макомаського продовжує віддано служити заводу, якому завдячує своїм народженням.
Старовинна листівка –
краєвид Верхньої колонії та заводу з водонапірної вежі. На задньому плані ліворуч
– «будинок Макомаського»
Найкраще збережена
частина будівлі. Праворуч – не закладені вікна, а декоративні ніші для симетрії
фасаду
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.