У 1925 році після довгих років запустіння стає до ладу металургійний завод – місто оживає.
Трохи згодом Дзиґа Вертов знімає тут свій перший український фільм, а бойчукіст Липківський присвячує заводу найвідомішу серію своїх робіт.
На центральній площі міста відкривається авангардистський монумент авторства Кавалерідзе: Ленін в оточенні робітника й селянина.
У новому селищі металургів зводяться вигадливі будиночки Троценка в українському стилі.
На заводі зростають нові функціоналістські цехи за проєктами бюро Альберта Кана, а в місті – не менш функціоналістська масова забудова Ернста Мая.
Постає видатний Палац металургів авторства Заболотного та ціла низка інших достойних зразків конструктивізму: будинок-комуна, житлокомбінат, фабрика-кухня, училище, школа, лікарня, кругла заводська лазня тощо.
Постають нові заводи: вагонобудівний, коксохімічний, цементний, а також Кам’янська ДРЕС.
Голодомор завдає страшного удару по приміських селах, не оминає і самого Кам’янського.
У середині тридцятих розпочинається будівництво азотно-тукового комбінату, соцмісто для якого, вже в «перехідному стилі», проєктує з групою Швецько-Вінецький.
У цей же час Тацій зі співавторами створює над Дніпром чудовий Будинок відпочинку металургів.
Відкриваються інститут, музей, театр. Запускається трамвайний рух.
Місто стає одним із найпотужніших промислових центрів країни.
1 лютого 1936 року його перейменовують у Дніпродзержинськ.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.