Фото звідси
«Є в Дніпропетровську, трохи вище острова
Комсомольського, затока, де ставлять човни, і криві міські вулички збігають аж
до води. Човном хоч до порога приставай. Об підмурки ціле літо хлюпощеться
вода, а на стінах будиночків, як ватерлінії на корпусах суден, смугами
тягнуться сліди весняних повеней.
Тут все людське життя на видноті. На весь Дніпро видніє розвішана білизна, і купи сміття, що його валять з берега, і чийсь перекошений, вкритий іржавою жерстю голубник».
Тут все людське життя на видноті. На весь Дніпро видніє розвішана білизна, і купи сміття, що його валять з берега, і чийсь перекошений, вкритий іржавою жерстю голубник».
Олесь Гончар, «Людина і зброя»
Див. також: Нашестя
джунглів
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.