Борис Михайлович Надежин, «Архитектура мостов» (1989)

«Специальность привела меня в число военных железнодорожников, и с октября 1941 по май 1945 г. я работал на восстановлении больших мостов в проектных группах на Юго-Западном фронте, 3-м Украинском, Южном».

«Работа на восстановлении мостов была связана с многочисленными передвижениями на дрезинах, паровозах и платформах, открытых площадках вагонов грузовых поездов с боеприпасами, иногда пешком. Взрывы и ураган пламени подожженного гитлеровцами города в ночь их отступления 25 октября 1943 г. я видел с левого берега Днепра из Игрени, куда мы приехали накануне для восстановления Днепропетровского моста. Мост был разрушен настолько, что возобновлять прежние конструкции не имело смысла. Поэтому рядом строили новый временный мост на свайных опорах с деревянными рамными надстройками и металлическими пакетами пролетных строений.

Лідія Попова, «Монументальний живопис в архітектурі типових споруд»

«Побудований в центрі великого і зростаючого промислового району, Дніпродзержинський палац став його культурним центром. Тут, в ньому і на його території, відбуваються фізкультурні паради, різні огляди, працюють колективи самодіяльності, кіноустановка, проходять театральні гастролі, збори і т. п. Художники не «прикрашали» палац, а прагнули активізувати його роль в громадському житті міста. Вони врахували не тільки формальні засоби живопису – колір, лінію тощо, але і його певні можливості, що допомагають формуванню архітектурного простору засобами матеріальними (матеріал як фактура, поверхня, щільність; колір як насиченість, чистота, прозорість; простір як об’єм, глибина). Не залишився поза їх увагою й часовий фактор, що визначає еволюцію баченого в сприйнятті: використавши конструктивні елементи споруди, вони донесли до глядача образ мінливого світу, його вічний рух. Так, зміщеність об’єму по відношенню до центральної осі будівлі і повтор пілонів, які створюють відчуття простору, підказали Ламаху рішення його мозаїки».

Микола Коломієць, «Художній образ – основа синтезу»

«Блискуче, з великою майстерністю виконані В. Ламахом панно і Е. Катковим вітражі надають фойє Палацу хіміків надзвичайної урочистості і святковості».

Коломієць М. Художній образ – основа синтезу // Образотворче мистецтво. – 1973. – № 1.

Зоя Чегусова, «Сучасний український вітраж»

«Високим художнім і професіональним рівнем, самобутністю світосприйняття відзначається вітраж художника Е. Коткова «Наука» у Палаці культури хіміків у Дніпродзержинську (1970). Задуманий ще на стадії проектування споруди палацу, орієнтований на певну архітектуру і простір, він разом з темперним панно В. Ламаха став композиційно-організуючим центром досить великого фойє другого поверху. В цьому творі Е. Коткова намітилась суттєва тенденція сучасного мистецтва – тенденція інтелектуально-раціонального сприйняття світу. Тема його розкривається в галереї образів сучасних вчених. Еквівалент «науці» автор знаходить в образах людей, сповнених інтелекту і духовних сил, які сприймаються як втілення розумного, мислячого начала, непоборного прагнення осягнути неосяжне, тобто, уособлюють ідеали нашого сучасника. Включені в загальну композицію квіти – символ сонця, його життєдайної сили.

Галина Скляренко, «Творчість Валерія Ламаха (1925–1978): «Соцреалізм з людським обличчям». Додаток до картини епохи»

Фото 2019 року

«1960-ті добігали кінця. Радянське мистецтво загалом і стінопис зокрема вступали у новий період, оновлювали свою стилістику.

Якщо у 1960-ті монументальне мистецтво активно впливало на інші види образотворчості, то тепер відбувається майже зворотній процес: у стінопис повертаються різні види просторовості, сюжетні мотиви, з’являються камерні, навіть ліричні твори, серед технік поширюється інтерес до розпису.

І знову робота В. Ламаха відбивала (чи формувала?) ці нові тенденції. У 1969–1971 рр. вони з Е. Котковим оформлюють Палац культури хімічного комбінату у Дніпродзержинську. Завдяки їхнім творам типова споруда не тільки набула унікальності, а й відзначила нові тенденції у стінописі. Але, якщо мозаїка на фасаді «До сонця» і вітраж «Наука» ще мали ознаки стилю 1960-х, то саме розпис В. Ламаха «Життя» ніс в собі риси нового. Живописна композиція, що займала всю стіну в інтер’єрі, зображувала звичні для радянського мистецтва ідеалізовані образи, однак була побудована на окремих, детально прописаних сюжетних мотивах (збір яблук у фруктовому саду, молода жінка з дитиною відпочиває на траві, колгоспниці з урожаєм та ін.), що стилістично відсилали скоріше до Ренесансу».

Скляренко Г. Я. Творчість Валерія Ламаха (1925–1978). «Соцреалізм з людським обличчям». Додаток до картини епохи // Мистецтвознавство України: зб. наук. праць. Київ: ІПСМ НАМ України, 2015. Вип. 15. С. 157–170.

Н. Давыдова, «Эволюция образа в монументальной живописи» (журнал «Декоративное искусство СССР», 1975, № 4)

«В росписи Дворца культуры химиков в городе Днепродзержинске художник Ламах использует известную композиционную схему: он объединяет несколько не связанных единым действием человеческих групп, каждая из которых олицетворяет определенное понятие в общей цепи замысла. Не нов и принцип орнаментально-плоскостного размещения росписи на стене. Но трактовка образов имеет здесь некоторые новые качества. Отличительной чертой росписи Ламаха является активизация в ней роли отдельных персонажей, повышение их пластической самостоятельности. Здесь вместо надуманно-условных фигур зритель видит жизненно-достоверные образы современников, показанных за работой или на отдыхе. Сквозь жанровую описательность проступает совсем небытовой смысл; персонажи получают множественность значений, придающих образу символическое звучание. Однако символ здесь не отвлеченный, он наполнен реальным и эмоционально насыщенным содержанием».

Вітрувіанський хлопчик

Вітражі у лівобережній поліклініці № 1.

Наступним після 9-го та 1-го на лівому березі почали будувати 2-й мікрорайон. 1979 року тут було зведено перші житлові будинки – 11, 9, 7, 5 і 3 на бульварі Будівельників та 6, 4 і 8 на проспекті Металургів, – а також лівобережну поліклініку на 960 відвідувань у зміну. Перша в мікрорайоні школа (№ 39) відкрилася в 1980, а перші ясла-садок (бульвар Будівельників, 13) – у 1981 році.