Структурні конструкції – цікавинка благоустрою Камʼянського минулих літ

Відомий американський та канадський вчений і підприємець Александр Белл (1847–1922) увійшов у світову історію як винахідник телефона. Та цей видатний діяч залишив по собі добрий слід ще у багатьох галузях науки й техніки – від медицини до суднобудування та авіації.

На початку двадцятого століття Белл експериментував із просторовими конструкціями, складеними зі стрижневих трикутників. У таких структурах винахідника зацікавило поєднання високої міцності та невеликої ваги. 1907 року він зводить неподалік свого будинку 23-метрову оглядову вежу із трубчастих елементів, сполучених литими вузлами:

Незважаючи на досягнення Александра Белла, такі конструкції ще довго не знаходили свого вжитку в архітектурі. Лише по багатьох роках світові інженери звернули на них пильну увагу. Виявилося, що зі структурних елементів можна створювати перекриття величезної площі й влаштовувати для них опори у будь-яких точках.

Застосовувати їх гадалося передусім для будівництва промислових споруд. Але завдяки своєму стильному, естетичному вигляду вони набули поширення і в громадських будівлях, і в малих архітектурних формах.

Не став винятком і тодішній Дніпродзержинськ: місцеві архітектори охоче використовували просторові конструкції в своїх проєктах із благоустрою міста. А втіленням таких проєктів особливо відзначився Придніпровський хімічний завод – головне містоутворююче підприємство тих часів. Агітмайданчик у житловій забудові ПХЗ:

Куточки відпочинку: біля магазину «Щастя»…

Фото з архіву Мороза Олега Миколайовича

…і на території самого ПХЗ. До речі, стінку тут обличковано не аби чим, а рожевим туфом із Вірменії:

Та не лише ПХЗ. Ось такі конструкції розташувалися обабіч довгастої будівлі з магазинами та відділенням Ощадбанку на вулиці Сировця, нинішньому проспекті Тараса Шевченка:

Над естрадою в парку Соцміста:

Своєрідна інсталяція в сквері проспекту:

Найбільша ж відома нам структурна конструкція в місті підносилася над входом до центрального парку з його північної сторони. Велика ажурна плита з широкою проймою посередині, споруджена в комплексі з мозаїчними стінками та декоративними світильниками на них, справляла вельми приємне враження. Та, на жаль, до наших днів не збереглася.

Фото з архіву Мороза Олега Миколайовича

Знімок 2005 року, з фотоархіву Віктора Куленка

А такі просторові напівсфери можна й нині побачити біля багатьох дитсадків і на дитячих майданчиках по всій країні. Усі ж колись лазили по них, правда?

Дванадцять знімків Кам’янського-Дніпродзержинська влітку 2003 року

Центральна площа міста – тополі у сквері, «Ельдорадо» на розі та ще жодного пластикового вікна в будинку:

Площа перед заводоуправлінням Дніпровського металургійного комбінату, чи то пак Головною конторою Дніпровського заводу в Камʼянському (праворуч корпус 1898 року, ліворуч – добудова 1916-го):

Реконструкція недобудованої АТС металургійного комбінату під багатофункціональний центр. Сусідній торговельний центр зʼявиться через два роки:

Останні роки існування продуктового магазину «Дружба» в ошатному будинку ДМК 1955 року побудови:

Кінотеатр «Аврора» (1958) – уже не діючий, але всі літери вивіски ще на місці:

Гуртожитки колишнього Придніпровського хімічного заводу (середини 50-х років) на тогочасній вулиці Долматова. Невдовзі цей будинок, як і багато інших у районі, перетвориться в руїни, а потім зовсім зникне:

Вхідна арка цього ж кварталу гуртожитків ПХЗ на проспекті Аношкіна, згодом теж зруйнована. Тут вона вже без металевих решіток огорожі по боках:

Водонапірна вежа у Соцмісті, побудована в 1949 році:

Краєвид 2-го мікрорайону лівобережжя з мосту через канал:

У сквері за памʼятником «Прометей». Оцю вигадливу конструкцію авторства Олександра Строканя було присвячено 110-річчю ДМК (1999) і 250-річчю міста (2000):

Забудова старого Камʼянського перед монументом «Прометей»:

Зокрема, тут містились «Кабачок» і профспілка працівників культури, а перед будинками була симпатична огорожа:

Фрагмент – мальована афіша лівобережного кіноконцертного залу «Мир»:

Ці знімки тодішнього міста, які автор зробив фотоапаратом «Зеніт», теж цілком можна назвати історичними.

Кам’янське-Дніпродзержинськ: 10 знімків початку двохтисячних років

2002 рік: тодішня площа Леніна, інтернет-кафе «Еліта» на Широкій, хлібний магазин (колишня «Паляниця») у вежі, зразки громадського транспорту:

  Історія відбувається непомітно й невблаганно. Та винахід фотографії цілком змінив і цю галузь знань, перетворивши невловимі миттєвості життя в точні свідчення реальності. Оці знімки міста було зроблено автором у перші роки нового століття, головним чином – влітку 2002-го.   Пам’ятник Матері авторства Гарніка Хачатряна, встановлений того року внизу фонтанного каскаду на проспекті:  

  Раніше на його місці був нижній басейн із чашею посередині (фото 2001 року):   

  Дніпровський металургійний комбінат із його тогочасними регаліями, зазначеними на фасаді:  

  Краєвид підприємства 2000 року з п’ятьма доменними печами над Дніпром – усіма, окрім однієї, зруйнованої вибухом 1993-го:  

  Монументальна будівля школи № 36, ще з її первісними дерев’яними вікнами:  

  Пам’ятник захисникам міста в складі винищувального батальйону 1941 року – геройській і трагічній сторінці світової війни:  

  Весна 2001 року на проспекті:  

  Свято-Миколаївський собор у неможливому нині ракурсі:  

  Римо-католицька церква Святого Миколая, відома як костьол, взимку 2002–2003 років:

 

Кам’янське-Дніпродзержинськ на межі століть: у 2000 (липень та серпень) і 2001 (січень та березень) роках

«Подвійний» трамвай на площі Визволителів:

Вулиця Сировця, майбутній проспект Тараса Шевченка:

Свято-Миколаївський собор і тодішній спортмайданчик професійного училища:

Новенький, щойно збудований пам’ятник Кобзареві:

Площа біля залізничного вокзалу:

Меморіал найвідомішому кам’янчанину:

Колишній годинник та аптека на площі Визволителів:

Клумби перед монументом Дзержинському на однойменній площі:

Поки ще діючий кінотеатр «Комсомолець»:

Костьол Святого Миколая у риштуванні – завершується його реставрація:

Два цих знімки зроблено на головному проспекті в понеділок, 1 січня 2001 року. Таким у місті був світанок ХХІ сторіччя і третього тисячоліття:

Пам’ятник загиблим в Афганістані, збудований лише кілька років тому:

Танк був із гвардійським знаком та номером 490:

А літак – із не менш канонічним номером 33:

Універмаг «Райдуга» було нещодавно відремонтовано:

Палац культури імені Горького – зачинений, але вже незабаром державне підприємство «Смоли» поверне його до життя:

Спортмайданчик училища розташовувався на місці майбутньої площі з «Голгофою»:

Біля заводоуправління ДМК існували радянські фонтани:

А призаводська площа здавалася величезною:

Навряд чи можуть похвалитися гарною якістю ці знімки, які автор (на той час – учень сьомого класу) зробив найдешевшим, 45-гривневим китайським фотоапаратом «SK-102». Проте вони цілком собі встигли стати історичними.