Галина Скляренко, «Творчість Валерія Ламаха (1925–1978): «Соцреалізм з людським обличчям». Додаток до картини епохи»

Фото 2019 року

«1960-ті добігали кінця. Радянське мистецтво загалом і стінопис зокрема вступали у новий період, оновлювали свою стилістику.

Якщо у 1960-ті монументальне мистецтво активно впливало на інші види образотворчості, то тепер відбувається майже зворотній процес: у стінопис повертаються різні види просторовості, сюжетні мотиви, з’являються камерні, навіть ліричні твори, серед технік поширюється інтерес до розпису.

І знову робота В. Ламаха відбивала (чи формувала?) ці нові тенденції. У 1969–1971 рр. вони з Е. Котковим оформлюють Палац культури хімічного комбінату у Дніпродзержинську. Завдяки їхнім творам типова споруда не тільки набула унікальності, а й відзначила нові тенденції у стінописі. Але, якщо мозаїка на фасаді «До сонця» і вітраж «Наука» ще мали ознаки стилю 1960-х, то саме розпис В. Ламаха «Життя» ніс в собі риси нового. Живописна композиція, що займала всю стіну в інтер’єрі, зображувала звичні для радянського мистецтва ідеалізовані образи, однак була побудована на окремих, детально прописаних сюжетних мотивах (збір яблук у фруктовому саду, молода жінка з дитиною відпочиває на траві, колгоспниці з урожаєм та ін.), що стилістично відсилали скоріше до Ренесансу».

Скляренко Г. Я. Творчість Валерія Ламаха (1925–1978). «Соцреалізм з людським обличчям». Додаток до картини епохи // Мистецтвознавство України: зб. наук. праць. Київ: ІПСМ НАМ України, 2015. Вип. 15. С. 157–170.

Н. Давыдова, «Эволюция образа в монументальной живописи» (журнал «Декоративное искусство СССР», 1975, № 4)

«В росписи Дворца культуры химиков в городе Днепродзержинске художник Ламах использует известную композиционную схему: он объединяет несколько не связанных единым действием человеческих групп, каждая из которых олицетворяет определенное понятие в общей цепи замысла. Не нов и принцип орнаментально-плоскостного размещения росписи на стене. Но трактовка образов имеет здесь некоторые новые качества. Отличительной чертой росписи Ламаха является активизация в ней роли отдельных персонажей, повышение их пластической самостоятельности. Здесь вместо надуманно-условных фигур зритель видит жизненно-достоверные образы современников, показанных за работой или на отдыхе. Сквозь жанровую описательность проступает совсем небытовой смысл; персонажи получают множественность значений, придающих образу символическое звучание. Однако символ здесь не отвлеченный, он наполнен реальным и эмоционально насыщенным содержанием».

Вітрувіанський хлопчик

Вітражі у лівобережній поліклініці № 1.

Наступним після 9-го та 1-го на лівому березі почали будувати 2-й мікрорайон. 1979 року тут було зведено перші житлові будинки – 11, 9, 7, 5 і 3 на бульварі Будівельників та 6, 4 і 8 на проспекті Металургів, – а також лівобережну поліклініку на 960 відвідувань у зміну. Перша в мікрорайоні школа (№ 39) відкрилася в 1980, а перші ясла-садок (бульвар Будівельників, 13) – у 1981 році.

Художник Олександр Міловзоров. Пропозиції з оздоблення школи № 40

Зикурат урочистих подій

На початку бульвару Будівельників, на місці нинішньої автостоянки між 1-м та 2-м мікрорайонами, передбачалося будівництво величного Палацу урочистих подій, індивідуальний проєкт якого став результатом внутрішньоінститутського конкурсу Дніпродзержинської філії КиївНДПІмістобудування. На жаль, постати цій видатній будівлі вже так і не судилося.

Л. Попова, «Новые работы украинских монументалистов» (журнал «Декоративное искусство СССР», 1971, № 11)

«Во Дворце культуры химического комбината в Днепродзержинске, выпускающего удобрения для сельского хозяйства, тема росписей интерьера конкретна – связь химии и сельского хозяйства. Однако содержательность их определяется не только сюжетом; это и не просто композиция, украшающая наружные стены и интерьер, а живопись в архитектуре, пульсирующая в ней, привносящая в нее новые образные качества.

Борис Михайлович Надежин, «Архитектура мостов» (1989)

«Специальность привела меня в число военных железнодорожников, и с октября 1941 по май 1945 г. я работал на восстановлении больших мостов в проектных группах на Юго-Западном фронте, 3-м Украинском, Южном».

«Работа на восстановлении мостов была связана с многочисленными передвижениями на дрезинах, паровозах и платформах, открытых площадках вагонов грузовых поездов с боеприпасами, иногда пешком. Взрывы и ураган пламени подожженного гитлеровцами города в ночь их отступления 25 октября 1943 г. я видел с левого берега Днепра из Игрени, куда мы приехали накануне для восстановления Днепропетровского моста. Мост был разрушен настолько, что возобновлять прежние конструкции не имело смысла. Поэтому рядом строили новый временный мост на свайных опорах с деревянными рамными надстройками и металлическими пакетами пролетных строений.