10 видатних зразків конструктивістської архітектури в Кам’янському

У двадцяті роки двадцятого століття, на хвилі індустріалізації, в радянській країні виникає конструктивізм – напрям, покликаний створити нову архітектуру, доступну та корисну для суспільства. Цей стиль і метод поєднав у собі функціональність та застосування новітніх будівельних матеріалів і технологій. Характерними його ознаками стали відмова від декору, геометричні об’єми, чіткі лінії, великі площі скління. І найголовніше – повна підпорядкованість форм будівлі її призначенню.

Місто Кам’янське як великий індустріальний центр України набуло в ті часи й зразковий "комплект" будівель нового типу й спрямування. Десять найбільш примітних із них згадаємо в цьому дописі.

Палац культури металургів (1931). Перша самостійна робота Володимира Заболотного – видатного українського архітектора, майбутнього засновника Академії архітектури України, – в подальшому зазнала добудов і реконструкцій. Це фото з колишнього музею ДМК зафіксувало її ще в первісному вигляді:

Фабрика-кухня (1932). Будівництво таких закладів мало на меті звільнити жінок від кухонної роботи та залучити їх до суспільно корисної праці. Тут промисловим способом вироблялися як готові страви, так і напівфабрикати. У фабриках-кухнях діяли великі їдальні, також вони постачали обіди для підприємств та установ. Фото будівлі, пошкодженої війною, знайдено в обласному архіві Дніпропетровщини – в альбомі 1944 року:

Будинок-комуна (1930) став місцевим відголоском ідей повного усуспільнення побуту, які панували ранньої радянської доби. Життя спростувало такі теорії, і "будинки-комуни" стали звичайними гуртожитками, чудово виконуючи цю функцію. Знімок будівлі – 1950-х років, із фондів Музею історії міста Кам’янського:

Школа фабрично-заводського учнівства (початок будівництва – 1928), створена для забезпечення металургійного заводу кваліфікованими робітничими кадрами. Простора, зручна будівля навчального закладу виросла до 1930 року в самому центрі міста. Джерело цього знімка – фотоархів кам’янського журналіста і краєзнавця Віктора Куленка:

Середня школа (1934). Звісно, не лишалася без уваги й освіта молодшого покоління кам’янчан. Протягом двох років на тодішньому єдиному проспекті міста спорудили нову велику школу. Нині вона, як і вищезгадане училище, належить до числа найстаріших освітніх закладів Кам’янського. Фото 2016 року:

Лікарняний корпус (1934). Стильна і зручна будівля доповнила собою комплекс колишньої земської лікарні. Збудували її за повторно застосованим проєктом одного з корпусів Харківської, тобто столичної, окружної лікарні архітекторів П. Фролова і Т. Агапова, під час проєктування якої враховувався досвід лікарняного будівництва як Радянського Союзу, так і Західної Європи. Фото 2016 року:

Будинок спеціалістів (1934), три великих корпуси якого постали на початку нинішньої Медичної вулиці. Найбільший житловий комплекс тогочасного міста призначався для нової радянської еліти: фахівців і вчених, інженерів і техніків. Його проєкт 1932 року авторства дніпропетровських архітекторів Володимира Самодриги та Бориса Кащенка виявлено в Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені Заболотного. Проєкт було реалізовано повністю, за винятком шостого поверху над серединою центрального корпусу:

Житлокомбінат коксохімічного заводу (до середини 1930-х). Цей комплекс склали три житлові будинки і велика будівля, яка вмістила гуртожиток та клуб коксохімзаводу й приміщення побутового обслуговування. Усі будови поставлено під кутом до проїжджої частини, при цьому секції житлових корпусів посаджені уступами по схилу. Фото 1989 року:

Управління цементного заводу (точний рік невідомий). Адміністративна будівля заводу, спорудженого в місті у 1929–1934 роках, згодом пережила реконструкцію, проте зберегла свій характерний силует – композицію різновисоких об’ємів із заокругленою сходовою частиною. Фото 1989 року:

Житловий будинок із годинником (1936) став одним із останніх та найвиразніших зразків конструктивістської архітектури в Кам’янському, яке того ж року було перейменовано на Дніпродзержинськ. Усе це вельми промовисто, адже саме в середині тридцятих, із посиленням тоталітарної системи, влада піддала конструктивізм нищівній критиці та продиктувала архітекторам курс на "освоєння класичної спадщини". Фото 1989 року:

До цих десяти нині існуючих об’єктів додамо ще один, який не зберігся до наших часів. Це – кругла лазня на металургійному заводі. Форму будівлі продиктувало питання раціональності й енергоефективності: при найбільшій корисній площі виходить найменший периметр зовнішніх стін, а відповідно, й найменші втрати тепла. Фото 1960-х (?) років із книги Ігоря Подзерка "Мой город" (2011):

Знімки, що датовані 1989 роком, узято з альбома "Перечень архитектурных объектов советского периода, предлагаемых для включения в "Свод памятников архитектуры и градостроительства Днепропетровской области". Исполнители: Андрущенко Н. П., Килессо С. К., Бажанова Т. И. и др. – Киевский филиал Всесоюзного научно-исследовательского института теории архитектуры и градостроительства (КиевВНИИТАГ), 1989 г.".

24 грудня 1969 року було розпочато гідронамив території для будівництва лівобережжя міста

«Дзержинець» Середа, 31 грудня 1969 р., № 255 На лівому березі Дніпра Розпочато намивання площадки під житло В завершальному році п’ятирічки ширшого розмаху набере житлове будівництво в нашому місті. Партія і уряд виділили кошти для спорудження житлового масиву на лівому березі Дніпра. Забудова доручена тресту «Дзержинськбуд» та спеціалізованим організаціям. На наступний рік виділені кошти для намивання грунту. Вже одержані необхідна технічна документація і перші потужні будівельні механізми. Першим до роботи приступив колектив управління «Гідромеханізація», де начальником А. Лотов. Бригадам дільниці А. Муканова і виконроба Г. Вертинського доручено монтаж земснаряда та трубопроводів. Гідромеханізатори успішно справляються з першим завданням. Бригада т. Реміняки, монтажники В. Величко, І. Рютін, Г. Кінешимов разом з машиністом трубоукладача В. Анісовцем проклали пульпопровід довжиною більше 2 тисяч метрів. Підготовлена перша карта намивання площею 517 на 370 метрів. Товщина намивання становитиме більше 5 метрів. Широко розгорнув роботи колектив дільниці В. Волощука. Він ладнав високовольтну лінію електропередач і засоби технологічного зв’язку між земснарядами та місцем намивання грунту. Велику роботу по виконанню трудомістких операцій виконали колектив дільниці І. Горба та колектив дільниці малої механізації. Добре працюють механізатори: бульдозеристи, екскаваторники, машиністи кранів. Для з’єднання пульпопроводів слід було прокласти труби крізь залізничний насип. Це завдання було доручено бригаді Н. Шулаєва з управління «Шляхводбуд» тресту «Дзержинськбуд». Для виконання цієї роботи було відведено 6 діб. Натхнена підготовкою до 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, бригада виконала доручену роботу за три доби, проклавши 34 метри труб діаметром 1 метр 220 міліметрів в земляній товщині залізничного насипу. 24 грудня, о 12 годині дня, за командою начальника управління «Гідромеханізація» А. Лотова було включено земснаряд. Пішла перша пульпа намивання площі під житловий масив на лівому березі Дніпра. Роботи провадяться нормально. Гідромеханізатори роблять все для того, щоб раніше, ніж передбачено графіком, створити умови дзержинськбудівцям та іншим спеціалізованим організаціям для будівництва лівобережної частини Дніпродзержинська. Тут будуть споруджуватися нові благоустроєні будинки. Житловий масив матиме велику перевагу порівняно з іншими містами України. Тут проходитиме канал, збудують кілька басейнів і створять великий зелений масив. Початок покладено. Будівельники докладуть всіх зусиль, щоб лівобережна частина міста достроково стала до ладу і була зразком градобудівництва. М. Зимовець, заступник секретаря парткому тресту «Дзержинськбуд». На знімку: початок намивання грунту на лівому березі Дніпра. Тут буде лівобережний Дніпродзержинськ. Фото М. Тупіцина.

Особова справа архітектора Сергія Георгійовича Брусова

Джерело: Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України

Кам’янський театр у 1931 році

«Плякат на XIV річницю Жовтня на міському театрі у м. Кам’янському». Фото із збірки «На шляхах перебудови. Київський художній інститут 1930–1932».

«В інституті вже зросли, виховалися кадри безперечно значних художників. Велику вагу має також шефство над інститутом металюрґійного велетня – заводу ім. Дзержинського», – йдеться в передмові редакторів видання С. Томаха та Є. Холостенка.

Комплекс навчально-лабораторних корпусів № 3, 5, 6 Дніпродзержинського індустріального інституту (фото з макета)

Фабрика-кухня (1932) у часи війни

Джерело: «Фотоальбом руйнувань промислових, житлових та культурно-побутових будівель, вчинених німецько-фашистськими загарбниками в місті Дніпродзержинську»

ПРДМТ і Дніпровський завод у Кам’янському в 1917 році

Із збірки: Экономическое положение накануне Великой Октябрьской социалистической революции. Март-октябрь 1917 г. Ч. 1: Док. и материалы. — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1957.