Лідія Попова, «Монументальний живопис в архітектурі типових споруд»

«Побудований в центрі великого і зростаючого промислового району, Дніпродзержинський палац став його культурним центром. Тут, в ньому і на його території, відбуваються фізкультурні паради, різні огляди, працюють колективи самодіяльності, кіноустановка, проходять театральні гастролі, збори і т. п. Художники не «прикрашали» палац, а прагнули активізувати його роль в громадському житті міста. Вони врахували не тільки формальні засоби живопису – колір, лінію тощо, але і його певні можливості, що допомагають формуванню архітектурного простору засобами матеріальними (матеріал як фактура, поверхня, щільність; колір як насиченість, чистота, прозорість; простір як об’єм, глибина). Не залишився поза їх увагою й часовий фактор, що визначає еволюцію баченого в сприйнятті: використавши конструктивні елементи споруди, вони донесли до глядача образ мінливого світу, його вічний рух. Так, зміщеність об’єму по відношенню до центральної осі будівлі і повтор пілонів, які створюють відчуття простору, підказали Ламаху рішення його мозаїки».

Микола Коломієць, «Художній образ – основа синтезу»

«Блискуче, з великою майстерністю виконані В. Ламахом панно і Е. Катковим вітражі надають фойє Палацу хіміків надзвичайної урочистості і святковості».

Коломієць М. Художній образ – основа синтезу // Образотворче мистецтво. – 1973. – № 1.

Зоя Чегусова, «Сучасний український вітраж»

«Високим художнім і професіональним рівнем, самобутністю світосприйняття відзначається вітраж художника Е. Коткова «Наука» у Палаці культури хіміків у Дніпродзержинську (1970). Задуманий ще на стадії проектування споруди палацу, орієнтований на певну архітектуру і простір, він разом з темперним панно В. Ламаха став композиційно-організуючим центром досить великого фойє другого поверху. В цьому творі Е. Коткова намітилась суттєва тенденція сучасного мистецтва – тенденція інтелектуально-раціонального сприйняття світу. Тема його розкривається в галереї образів сучасних вчених. Еквівалент «науці» автор знаходить в образах людей, сповнених інтелекту і духовних сил, які сприймаються як втілення розумного, мислячого начала, непоборного прагнення осягнути неосяжне, тобто, уособлюють ідеали нашого сучасника. Включені в загальну композицію квіти – символ сонця, його життєдайної сили.

Галина Скляренко, «Творчість Валерія Ламаха (1925–1978): «Соцреалізм з людським обличчям». Додаток до картини епохи»

Фото 2019 року

«1960-ті добігали кінця. Радянське мистецтво загалом і стінопис зокрема вступали у новий період, оновлювали свою стилістику.

Якщо у 1960-ті монументальне мистецтво активно впливало на інші види образотворчості, то тепер відбувається майже зворотній процес: у стінопис повертаються різні види просторовості, сюжетні мотиви, з’являються камерні, навіть ліричні твори, серед технік поширюється інтерес до розпису.

І знову робота В. Ламаха відбивала (чи формувала?) ці нові тенденції. У 1969–1971 рр. вони з Е. Котковим оформлюють Палац культури хімічного комбінату у Дніпродзержинську. Завдяки їхнім творам типова споруда не тільки набула унікальності, а й відзначила нові тенденції у стінописі. Але, якщо мозаїка на фасаді «До сонця» і вітраж «Наука» ще мали ознаки стилю 1960-х, то саме розпис В. Ламаха «Життя» ніс в собі риси нового. Живописна композиція, що займала всю стіну в інтер’єрі, зображувала звичні для радянського мистецтва ідеалізовані образи, однак була побудована на окремих, детально прописаних сюжетних мотивах (збір яблук у фруктовому саду, молода жінка з дитиною відпочиває на траві, колгоспниці з урожаєм та ін.), що стилістично відсилали скоріше до Ренесансу».

Скляренко Г. Я. Творчість Валерія Ламаха (1925–1978). «Соцреалізм з людським обличчям». Додаток до картини епохи // Мистецтвознавство України: зб. наук. праць. Київ: ІПСМ НАМ України, 2015. Вип. 15. С. 157–170.

Н. Давыдова, «Эволюция образа в монументальной живописи» (журнал «Декоративное искусство СССР», 1975, № 4)

«В росписи Дворца культуры химиков в городе Днепродзержинске художник Ламах использует известную композиционную схему: он объединяет несколько не связанных единым действием человеческих групп, каждая из которых олицетворяет определенное понятие в общей цепи замысла. Не нов и принцип орнаментально-плоскостного размещения росписи на стене. Но трактовка образов имеет здесь некоторые новые качества. Отличительной чертой росписи Ламаха является активизация в ней роли отдельных персонажей, повышение их пластической самостоятельности. Здесь вместо надуманно-условных фигур зритель видит жизненно-достоверные образы современников, показанных за работой или на отдыхе. Сквозь жанровую описательность проступает совсем небытовой смысл; персонажи получают множественность значений, придающих образу символическое звучание. Однако символ здесь не отвлеченный, он наполнен реальным и эмоционально насыщенным содержанием».

Л. Попова, «Новые работы украинских монументалистов» (журнал «Декоративное искусство СССР», 1971, № 11)

«Во Дворце культуры химического комбината в Днепродзержинске, выпускающего удобрения для сельского хозяйства, тема росписей интерьера конкретна – связь химии и сельского хозяйства. Однако содержательность их определяется не только сюжетом; это и не просто композиция, украшающая наружные стены и интерьер, а живопись в архитектуре, пульсирующая в ней, привносящая в нее новые образные качества.

У Кам’янському продають будинок, де знімався фільм «Висота»

Фото 2015 року

70 років тому, влітку 1956-го, тодішній Дніпродзержинськ був місцем зйомок відомої кінокартини «Висота», яка вийшла на екрани в наступному році. Фільм (хоча сьогодні він сприймається досить критично) запам’ятався глядачам хорошою грою акторів, чудовою операторською роботою та гарною музикою: знаменитий «Марш монтажників» став одним із символів тієї доби.

Двічі найбільша: з історії першої школи кам’янського Соцміста

Школа № 20 у Дніпродзержинську, фото з Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного 

90 років виповниться цьогоріч ліцею № 20, першому з навчальних закладів у Соцмісті колишнього азотно-тукового заводу. Школу № 20 – найбільшу в тодішньому місті – було збудовано 1936 року за типовим проєктом архітектора Еммануїла Кодніра на 880 учнів, розробленим у тому ж році, та відкрито першого вересня.

Палацу культури «Хімік» у Кам’янському – 55 років

55 років тому, 5 грудня 1970-го, відкрився Палац культури "Хімік" Дніпродзержинського хімічного комбінату (згодом – виробниче об’єднання "Азот"). Споруджений трестом "Дніпрохімбуд" і низкою субпідрядних організацій та прийнятий в експлуатацію з оцінкою "відмінно", заклад одразу став культурним центром не лише району, але й усього міста.

Колишнє ремісниче училище в Кам’янському – де воно розташовувалося?

Нещодавно Олександр Волок, відомий краєзнавець з міста Дніпра, відшукав у Державному архіві Дніпропетровської області цікавий матеріал – "Фотоальбом руйнувань промислових, житлових та культурно-побутових будівель, вчинених німецько-фашистськими загарбниками в місті Дніпродзержинську".

Нелегкий шлях цивілізації: яким було Кам’янське 90 років тому

Вулиця Сировця в Кам’янському, 1930-ті роки. Фото з Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву

Щороку в перший понеділок жовтня причетна світова спільнота відзначає "World Habitat Day", міжнародний день архітектури, забудови, помешкань – словом, життєвого простору та середовища існування людини.

Спомин про великі починання: незбудовані палаци Соцміста в Кам’янському

У дописі використано фотоматеріали з Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного

Дев’яносто років тому, в 1934 році, Дніпропетровське управління проєктування та реконструкції створює проєкт соцмістечка для азотнотукового комбінату в Кам’янському. Проєкт цей зазнав суттєвих коректив як у подальшій розробці, так і безпосередньо при втіленні. Згідно з офіційними стильовими змінами в радянській архітектурі він іще на папері пройшов шлях від конструктивізму через ар-деко до монументалізованої неокласики.

Спомин про великі починання: парк Соцміста в Кам’янському

Танцювальний майданчик у парку Соцміста, 1950-ті роки

Дев’яносто років тому, в 1934 році, Дніпропетровське управління проєктування та реконструкції створює проєкт соцмістечка для азотнотукового комбінату в Кам’янському. Цей проєкт іще зазнавав суттєвих змін – як у процесі подальшої розробки, так і безпосередньо при втіленні, – але концепція лишалася незмінною: район житлової забудови та зелена захисна зона, що відділяє його від залізниці й заводу.

До питання проєктування та забудови Соцміста

Фотоматеріали з Державної наукової архiтектурно-будiвельної бібліотеки iмені В. Г. Заболотного.

Схематичний проект планування Соцмістечка Азотно-тукового комбінату м. Кам’янського [Дніпропетровська область] [Изоматериал] : фотокопія / Держ. ін-т проектування міст «Діпроміст», Дніпропетров. філ. ; архітектор Т. Вовненко. - Дніпропетровськ : [б. в., 193-].

Із історії забудови міста перед Другою світовою війною

Фотоматеріали з Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного.

Гуртожиток ФЗУ в м. Дніпродзержинську [Изоматериал] : загальний вигляд : фотографія. - [Дніпродзержинськ : б. в., 193-].

Як починалося Соцмісто у Кам’янському

"Соцмісто", тобто соціалістичне місто, – так у тридцяті роки називали нові житлові райони з усією необхідною інфраструктурою, що будувалися за детально розробленими планами при великих промислових підприємствах*. Такі житломасиви (як ми назвали б їх сьогодні) були споруджені в багатьох містах та в більшості своїй зберегли назву "соцмісто" й дотепер.

Яким було соцмісто АТЗ у Кам’янському в п’ятдесяті роки

"Робітниче селище азотнотукового заводу. Ще не так давно тут був степ, а тепер зросло справжнє соціалістичне містечко. Широкі і довгі, покриті асфальтом вулиці. Справа і зліва височать чудові житлові будинки, між ними школи, дитячі садки, великий парк культури і відпочинку, спортивний майданчик з водним басейном", – так про забудову Соцміста розповідала міська газета "Дзержинець" від 25 грудня 1957 року.

Як класик української літератури увічнив «лисячі хвости» Кам’янського

У січневому випуску серії "Романи й повісті" 1968 року вперше побачив світ "Собор" Олеся Гончара – потужний публіцистичний твір, якому автор надав форми соцреалістичного роману.

Кафе «Льдинка» в Кам’янському: яким воно було

Фото з альбома "Город пламенных зорь Днепродзержинск" 1976 року

У 1968 році в Соцмісті поряд із катком зі штучною кригою, відкритим роком раніше, та Палацом "Хімік", що тоді лише будувався, постає кафе "Льдинка". Його стильна, наповнена світлом будівля стала одним із видатних архітектурних об’єктів міста шістдесятих років.

Знімки з краєзнавчого архіву: будівництво «БАМу» в Кам’янському

Майже півстоліття тому, в 1974 році, на південно-східній околиці міста розпочалося будівництво великого житлового масиву, який дістав народну назву "БАМ".