Перший кубометр бетону в будівництві Дніпродзержинської ГЕС

«Перший кубометр бетону в будівництві Дніпродзержинської ГЕС. Укладений на честь 40-ї роковини УРСР. «Дніпробуд», грудень 1957 рік».

Живіші за всіх живих

Знімки 2015–2020 років.

Вітраж у корпусі 9-ї міської лікарні

Перший багатоквартирний будинок Соцміста (1935)

У 1935 році на південь від споруджуваного Кам’янського (з 1936 – Дніпродзержинського) азотно-тукового заводу розпочалося будівництво нового житлового району – Соцміста. Першими були 14 одноповерхових 4-квартирних будинків по нинішній вулиці Котляревського, 11 бараків та квартал 2–3-поверхових будинків, прилеглий до сучасної вулиці Менделєєва. На фото: перший багатоквартирний будинок у соцмісті, 1935.

Конструктивістський проєкт Соцмістечка азотно-тукового комбінату

«Перспектива магістралі Соцмістечка азотнотукового комбінату Кам’янського». Віднайшов Alexander Volok https://www.facebook.com/alexander.volok.7

Олесь Гончар на металургійному заводі в Дніпродзержинську (1967)

Олесь Гончар на металургійному заводі в Дніпродзержинську, літо 1967-го. А вже за півроку побачить світ його «Собор», написаний на місцевому матеріалі. Знімки з фондів Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького. http://www.museum.dp.ua/goncharcatalog.html

Вітраж у школі (колегіумі) № 16

Дніпровський металургійний завод в об’єктиві Аркадія Шайхета (нові фото)

Травень 1941-го. Кращий металургійний завод СРСР (за підсумками попереднього року) в об’єктиві класика фотографії.

Із недавніх публікацій

● Яким був кам’янський костьол в останній рік ХХ століття ● Піднесені над Дніпром: альтанки гідроенергетиків Кам’янського ● Кінокадр із 1927-го: Кам’янське в об’єктиві Дзиґи Вертова ● Міський кіноювілей: 65 років тому в Кам’янському знімали фільм «Висота» ● 115 років тому в Кам’янському відкрилася громадська лазня ● З історії лівобережжя Кам’янського: 11-й мікрорайон ● Палац імені Горького: з історії будівлі ● Школи в Кам’янському проєктував архітектор Капітолію США ● Історична фотографія Палацу металургів: коли її зроблено? ● Будівля-ювіляр на центральному проспекті ● Проспект Комсомольський (Василя Стуса) тридцять років тому ● Слідами одного фото: кінотеатр «Слава» ● Будинки «житлокоопу» на Гімназичному проспекті ● Символ парку Кам’янського створив видатний скульптор ● Як у місті спортивну школу №4 збудували ● 70 років тому в центрі міста проходила залізниця ● Діамант Соцміста ● Заводське училище в Кам’янському – фаховий коледж ДДТУ ● Музичне училище збудували за ініціативою директора ПХЗ ● Вулиці-рекордсмени Кам’янського за номерами будинків ● Дев’ятий мікрорайон лівобережжя Дніпродзержинська-Кам’янського: нереалізовані плани ● Жовтень 1943-го: унікальна кінохроніка Кам’янського-Дніпродзержинська ● Міські рекорди: найвищі житлові будинки Кам’янського-Дніпродзержинська ● Жовтень 1961-го: Дніпродзержинськ (Кам’янське) і найпотужніший вибух в історії ● Як на центральній площі Дніпродзержинська (Кам’янського) «прожектори» з’явилися

Ернест Котков, «Наука» (1970)

«Високим художнім і професіональним рівнем, самобутністю світосприйняття відзначається вітраж художника Е. Коткова «Наука» у Палаці культури хіміків у Дніпродзержинську (1970). Задуманий ще на стадії проектування споруди палацу, орієнтований на певну архітектуру і простір, він разом з темперним панно В. Ламаха став композиційно-організуючим центром досить великого фойє другого поверху. В цьому творі Е. Коткова намітилась суттєва тенденція сучасного мистецтва – тенденція інтелектуально-раціонального сприйняття світу. Тема його розкривається в галереї образів сучасних вчених. Еквівалент «науці» автор знаходить в образах людей, сповнених інтелекту і духовних сил, які сприймаються як втілення розумного, мислячого начала, непоборного прагнення осягнути неосяжне, тобто, уособлюють ідеали нашого сучасника. Включені в загальну композицію квіти – символ сонця, його життєдайної сили.

Буклети музею історії міста Дніпродзержинська (1986, 1989)

«Наряду с традиционной формой представления истории через экспонаты в музее впервые в отечественной практике музееведения используется аудиовизуальное зрелище, так называемый музейный сеанс».

Микола Глущенко, «Під Дніпродзержинськом». 1964.

Джерело: https://www.facebook.com/events/1884388298390578/

15 зразків конструктивістської архітектури в Кам’янському

У двадцяті роки двадцятого століття, на хвилі індустріалізації, в радянській країні виникає конструктивізм – напрям, покликаний створити нову архітектуру, доступну та корисну для суспільства. Цей стиль і метод поєднав у собі функціональність та застосування новітніх будівельних матеріалів і технологій. Характерними його ознаками стали відмова від декору, геометричні об’єми, чіткі лінії, великі площі скління. І найголовніше – повна підпорядкованість форм будівлі її призначенню.

До джерел міста Кам’янського

«...Прикладом поселення, чітка просторова організація якого найбільш повно відобразила його характер, соціальну структуру та функції, варто вважати Кам’янське.

Кам’янське не входило до території Донецького басейну, але його містобудівний досвід виявився значущим та показовим для всього регіону Півдня Російської імперії.

У 1904 р. французький архітектор Тоні Гарньє сформулював свою відому концепцію індустріального міста, запропонувавши розділити міський простір на декілька зон, кожна з яких повинна була виконувати свою функцію. За декілька років до цього подібні принципи були покладені в основу генерального плану Дніпровського металургійного заводу, що дав могутній поштовх розвитку території навколо села Кам’янського, що перетворилося згодом на Дніпродзержинськ (а у травні 2016 р. це місто знову отримало історичну назву).

По суті, Кам’янське було прикладом свідомого проектування повноцінного промислового міста, у якому заздалегідь враховувались його подальші потреби, напрямок розвитку та територіальне зростання».

Ільченко М. Міський розвиток та містобудівні експерименти // Праця, виснаження та успіх: промислові мономіста Донбасу. – 2018.

11-й мікрорайон лівобережжя (забудова з 1985)

У 1985 році на лівобережжі міста розпочалася забудова чергового мікрорайону – 11-го, який проєктувальники назвали «Парковий». Якраз того року відзначався ювілей – 40 років Перемоги, тож саме таку назву дістала нова вулиця району.

Палац культури будівельників (1959)

Останній подих радянської неокласики в місті – Палац культури будівельників, споруджений у 1959 році. Власне, типовий і надзвичайно поширений проєкт архітектора Барташевича 1947 року, за яким у тутешніх місцях збудовані ще Палац імені Кірова (нині – імені Олеся Гончара) в Новомосковську та Палац культури Придніпровської ДРЕС.

Фото Якова Олексійовича Куценка, 06.06.1984. Дата на фронтоні – «1959».

Піонерський табір тресту «Дзержинськбуд» у Карнаухівці (1955)

Перше і друге фото звідси

Перший квартал багатоквартирних будинків Соцміста, споруджений 1935 року

Лівий берег, суперграфіка другого і третього мікрорайонів

А було отак:

Дитсадок «Планета дитинства» (1977)

Мозаїка та вітражі дитсадка № 3 «Планета дитинства», первісно «Червона гвоздика» (раніше – Дніпровського металургійного комбінату).

Каток «Хімік» (1967)

Каток зі штучною кригою «Хімік» у Дніпродзержинську, відкритий в 1967 році. Не зберігся.

Фото звідси

Довоєнна житлова забудова Соцміста

Дніпропетровське управління проєктних робіт, архітектурна майстерня Швецько-Вінецького. Житлова забудова соцміста Кам’янського/Дніпродзержинського азотно-тукового заводу (з 1935 року).

Вітраж у колишньому фотоательє, вул. Звенигородська

Пам’ятний знак загиблим у трамвайній аварії 2 липня 1996 року

Скульптор Гарнік Ашотович Хачатрян, 2000.

Принципи монументальної пропаганди лівобережжя Дніпродзержинська

«У Київському науково-дослідному інституті теорії та історії архітектури розроблені основні принципи монументальної пропаганди лівобережної частини міста Дніпродзержинська. В основу цього плану лягло ідейно-тематичне зонування міського середовища. Хоча зонування і передбачає диференціацію ідейно-естетичних засобів залежно від типології архітектурних споруд, воно є системою достатньо гнучкою, що дає можливість при домінуючій темі тієї чи іншої зони, яка визначає основний ідейно-художній зміст і архітектурно-композиційні особливості конкретного району забудови, застосовувати також інші теми. Назви вулиць і площ – своєрідні ключі до розкриття теми зони. Зонування за таким принципом підкреслює основний задум проектування нового міста як єдиного архітектурно-художнього ансамблю, невід’ємного від старого міста з його славними бойовими і трудовими традиціями. Здійснення цього плану є важливим завданням громадсько-політичного, ідейно-виховного значення. Роль художника в цій роботі дуже відповідальна. Вона аж ніяк не применшується заданістю теми, бо талановитий митець у кожному конкретному випадку може знайти індивідуальні пластично-образні рішення».

Велігоцька Н. Сучасний монументальний живопис // Образотворче мистецтво. – 1980. – №4.

Гобелен і різьблення у Центрі позашкільної роботи та дитячої творчості

«ХУДОЖЕСТВЕННЫЙ ТЕКСТИЛЬ

Декоративные ткани занимают значительное место в интерьере общественных зданий и часто являются важным определяющим художественным элементом его».

(Людмила Жоголь, «Декоративное искусство в интерьерах общественных зданий», 1978).

Дніпродзержинськ у 1975 році

Характеристика города

Общая площадь города (территория) составляет 114 кв. км. Общая площадь жилого фонда – 3,229 млн. кв. метров. Полезная площадь жилого фонда составляет 2,2 млн. кв. метров.

Население города по состоянию на 1 июля 1975 г. составляет 254,4 тыс. человек (с пос. Карнауховка).

Строительство и архитектура. – 1973. – № 7.

Ежов В. И. Новые типы зданий общественно-торговых центров для Днепродзержинска. – С. 5–10.

Король И. Г., Синькевич Е. Н., Ван Тхиен Ле. Экспериментальные проекты учебно-воспитательных зданий для Днепродзержинска. – С. 11–15.

Туф

Рожевим, бузковим і коричневим туфом у місті було оздоблено магазин «Океан», готель «Олімпія», кінотеатр «Комсомолець» та будинки Придніпровського хімічного заводу на Комсомольському проспекті, дитячо-юнацьку спортивну школу №4, комітет державної безпеки, низку будівель і споруд на самому ПХЗ тощо.

Арка центрального парку

Одна з останніх споруд двадцятого століття в місті – постмодерністська арка центрального парку, збудована 2000 року.

Знесена в 2017 при реконструкції та розширенні парку.

Управління (адміністративна будівля) Дніпродзержинської ГЕС (1956–1965)