«Про визначення історичної частини міста»

16 грудня 1992 року виконавчий комітет Дніпродзержинської міської ради народних депутатів ухвалив рішення «Про визначення історичної частини міста» – втім, реально на подальшу долю району цей документ не вплинув жодним чином.

Заводське училище (1893) – фаховий коледж ДДТУ

Кам’янське: із чого починалось місто

Кам’янське, відоме багатьом як Дніпродзержинськ, на перший погляд видається суто «радянським» містом. Проте – лише на перший погляд. Адже його неповторне обличчя склалося ще в дев’ятнадцятому столітті. А призвідниками народження Кам’янського стали криворізька руда, донецьке вугілля та вода Дніпра.

Сірководнева водолікарня (1952)

Одна з кращих неокласичних будівель міста. Її автор – Сергій Георгійович Брусов, який з 1945 по 1952 рік обіймав посаду головного архітектора Дніпродзержинська.

Фото кінця 80-х років

Парадокси

Прохідний тупик у Дніпродзержинську (Кам’янському):

«Будинок Сокола»

Вулиця Інститутська, 2.

Колишній будинок № 40, споруджений за проектом архітектора Олексія Сокола, став останнім дореволюційним на Верхній колонії. Збудований під час Першої світової, у 1915 році, силами німецьких та австрійських військовополонених. Із 20–30-х років відомий як «будинок іноземних спеціалістів».

Будинок Макомаського

Цей двоповерховий будинок вибагливої архітектури з’явився у Верхній колонії на початку ХХ століття. Мешкав у ньому майбутній директор Дніпровського заводу Адольф Макомаський.

Будівля заводського клубу – народний музей історії ДМК

Фото: http://retro.dndz.ru/

Інженерний клуб був побудований у 1899 році за особистою ініціативою директора заводу Ігнатія Ясюковича. Як зазначалося у виданні «Описание Днепровского завода» 1908 року, «заводской клуб занимает первое место среди учреждений, имеющих целью доставить служащим возможность приятного препровождения времени и почву для развития общительной жизни».