«Тадж-Махал» на лівобережжі Кам’янського – яким він був?

Поряд із визнаними пам’ятками, які здобули заслужену та незаперечну славу, існує й інший різновид цікавинок. Самодіяльні, тимчасові та неоковирні, вони разом з цим стають примітними ознаками міського ландшафту, а зникнувши, лишають по собі теплі спогади у багатьох городян.

24 грудня 1969 року було розпочато гідронамив території для будівництва лівобережжя міста

Фото вгорі: історико-краєзнавчий музей «Моє Лівобережжя» Ліцею № 40

НА ЛІВОМУ БЕРЕЗІ ДНІПРА

РОЗПОЧАТО НАМИВАННЯ ПЛОЩАДКИ ПІД ЖИТЛО

В завершальному році п’ятирічки ширшого розмаху набере житлове будівництво в нашому місті. Партія і уряд виділили кошти для спорудження житлового масиву на лівому березі Дніпра. Забудова доручена тресту «Дзержинськбуд» та спеціалізованим організаціям.

На наступний рік виділені кошти для намивання грунту. Вже одержані необхідна технічна документація і перші потужні будівельні механізми.

Постмодерністська броварня на лівобережжі

архітектура дніпродзержинського модернізму

ГЕС (1956–1965) Спорткомплекс «Промінь» (1962) Універмаг (1963) Вузол зв’язку (1963) Автовокзал (1964) Залізничний вокзал (1965) Кінотеатр імені Т. Г. Шевченка (1965) Легкоатлетичний манеж (1965) Індустріальний інститут (із 1967) Музичне училище (1967) Виконком міської ради (1967) Каток «Хімік» (1967) Кафе «Льдинка» (1968) Центральний універмаг (1969) Басейн міжнародного класу (1969) Палац «Хімік» (1970) Виконком Баглійського району (1972) Виконком Дніпровського району (1973) Будинок меблів (1973) Палац спорту (1973) Житловий комплекс у 9-му мікрорайоні лівобережжя (1974–1990) Готель «Зоря» (1974) Піонерський табір «Алые паруса» ПХЗ (1974) Монумент Слави (1975) Міська лікарня № 7 (1975) Агентство «Союздрук» (1975) Виконком Заводського району (1975) Сквер центрального проспекту (1976) Готель «Олімпія» (1976) Адміністративна будівля тресту «Дзержинськбуд» (1976) Кафе «Сніжок» (1976) Кінотеатр «Комсомолець» (1977) Навчально-виховний комплекс на лівобережжі (1977) Молодіжний клуб «Полум’яні зорі» (1978) Спорткомплекс «Дзержинка» (1978) Центральна аптека (1978) Центральний Будинок побуту (1978) Кафе «Бригантина» (1978?) Універсам (1979) Лікувальний корпус медико-санітарної частини (1979) Будинок зв’язку (1979) Будинок політичної освіти (1979) Новий корпус школи № 36 (1979) Магазин «Океан» (1979) Будинок відпочинку/санаторій «Дніпровський» (1980–1986) Реконструкція міського театру (1981) Громадсько-торговельний центр на Дунайській вулиці (1982) Будинок книги (1982) Будинки ПХЗ на Комсомольському проспекті (1982–1989) Дитячо-юнацька спортивна школа № 4 (1983) Санітарно-бактеріологічна лабораторія (1983) Музей історії міста (1985) Кафе «Юність» (1985) Кіноконцертний зал «Мир» (1987) Трамвайна диспетчерська (1988) Дитсадки ПХЗ (1990, 1990, 1991) Підстанція швидкої допомоги на лівобережжі (1992) Югославські будинки системи «Пластбау» (1993) Школа № 25 (1993) Нереалізовані Палац урочистих подій Школа на 3 тисячі учнів Актовий зал інституту Міжмікрорайонний центр Каток (льодовий палац) Скляні магазини 60-х? Малі архітектурні форми? Будинок правосуддя (1985) Водно-оздоровчий комплекс «Русалка» (1986) місто Южноукраїнськ! що іще? Монументально-декоративне мистецтво

Дуже дивна історія

Агуф М. М. К итогам конкурса на проект застройки экспериментального жилого района в Днепродзержинске / М. М. Агуф // Методологические проблемы теории архитектуры : сборник / Госстрой СССР, Гос. ком. по гражд. стр-ву и архитектуре, Зонал. науч.-исслед. и проект. ин-т типового и эксперимент. проектирования жилых и обществ. зданий (Киев), Науч.-исслед. ин-т теории, истории и перспектив. проблем совет. архитектуры (Киев) ; редкол.: В. П. Дахно [и др.]. – Киев : КиевЗНИИЭП, 1981. – С. 110-115 : ил.

Грудень 2022

«Верхня колонія, № 40»: історія будинку-палацу в Кам’янському ● Із історії лівобережжя Кам’янського: четвертий мікрорайон ● Тимчасове селище АТЗ в Кам’янському: історія зниклого району ● Краєзнавець розкрив таємницю пам’ятного знака в Кам’янському ● Слідами історичного фото: стара школа в Кам’янському

35 років тому відкрився кіноконцертний зал «Мир»

Майже 35 років тому відкрився кіноконцертний зал «Мир», що став основним культурним центром лівобережжя та довгий час був його головною архітектурною окрасою. 

Київський бруталізм

Київський бруталізм: правобережний і лівобережний; музейний і кіноконцертний; КиївНДПІмістобудування і КиївЗНДІЕПу; заслуженого архітектора України Віктора Григоровича Ширяєва і заслуженого архітектора України Олега Костянтиновича Стукáлова; вечірній і ранковий; ще існуючий і вже втрачений.

Знімки 2015 року

Архітектор Валентин Єжов і Дніпродзержинськ

Цьогоріч виповнюється 95 років від дня народження видатного українського архітектора Валентина Івановича Єжова (07.07.1927–25.08.2010). Із 1963 року працював у КиївЗНДІЕП (з 1975 – головний архітектор інституту), де під його керівництвом для лівого берега Дніпродзержинська спроєктовано школу з підготовчими групами дитсадка на 1668 учнів (реалізовано: нині школа №40), ясла-садок на 410 місць (реалізовано у кількох мікрорайонах), шкільне містечко на 3136 учнів (не реалізовано), низку громадсько-торгових центрів (не реалізовані). Із 1976 по 1981 рік очолював КиївНДІТІ – тут під його керівництвом розроблено план монументальної пропаганди лівобережжя Дніпродзержинська (не реалізовано). У 1981–1987 рр. – головний архітектор Києва.

11-й мікрорайон лівобережжя (забудова з 1985)

У 1985 році на лівобережжі міста розпочалася забудова чергового мікрорайону – 11-го, який проєктувальники назвали «Парковий». Якраз того року відзначався ювілей – 40 років Перемоги, тож саме таку назву дістала нова вулиця району.

Лівий берег, суперграфіка другого і третього мікрорайонів

А було отак:

Принципи монументальної пропаганди лівобережжя Дніпродзержинська

«У Київському науково-дослідному інституті теорії та історії архітектури розроблені основні принципи монументальної пропаганди лівобережної частини міста Дніпродзержинська. В основу цього плану лягло ідейно-тематичне зонування міського середовища. Хоча зонування і передбачає диференціацію ідейно-естетичних засобів залежно від типології архітектурних споруд, воно є системою достатньо гнучкою, що дає можливість при домінуючій темі тієї чи іншої зони, яка визначає основний ідейно-художній зміст і архітектурно-композиційні особливості конкретного району забудови, застосовувати також інші теми. Назви вулиць і площ – своєрідні ключі до розкриття теми зони. Зонування за таким принципом підкреслює основний задум проектування нового міста як єдиного архітектурно-художнього ансамблю, невід’ємного від старого міста з його славними бойовими і трудовими традиціями. Здійснення цього плану є важливим завданням громадсько-політичного, ідейно-виховного значення. Роль художника в цій роботі дуже відповідальна. Вона аж ніяк не применшується заданістю теми, бо талановитий митець у кожному конкретному випадку може знайти індивідуальні пластично-образні рішення».

Велігоцька Н. Сучасний монументальний живопис // Образотворче мистецтво. – 1980. – №4.

Строительство и архитектура. – 1973. – № 7.

Ежов В. И. Новые типы зданий общественно-торговых центров для Днепродзержинска. – С. 5–10.

Король И. Г., Синькевич Е. Н., Ван Тхиен Ле. Экспериментальные проекты учебно-воспитательных зданий для Днепродзержинска. – С. 11–15.

9-й мікрорайон: нереалізоване

Фото з архіву Мороза Олега Миколайовича, місто Кам’янське

Проєкт 9-го мікрорайону лівобережжя було розроблено Київським НДПІ містобудування (головний архітектор проєкту Тарас Григорович Довженко) та реалізовано у відповідності до генерального плану. Проте дещо із запланованого так і не втілилось у життя.

Міжмікрорайонний центр на лівобережжі

Міжмікрорайонний громадсько-торговельний центр на лівобережжі Дніпродзержинська, головний архітектор проекту Олег Костянтинович Стукалов. Будівництво було розпочато, потім припинено, а в дев’яності незавершений комплекс розібрали.

Почесний громадянин міста Микола Михайлович Ктитарєв (21.04.1925 – 03.08.2014)

Народився в місті Кам’янське (з 1936 – Дніпродзержинськ) у родині робітника металургійного заводу. Учасник війни з 1943 року. За винятковий героїзм, проявлений під час бойових дій у районі Марієнфельде (Німеччина), в 1945 році нагороджений медаллю «За відвагу».

«Днепродзержинск. Год 1975»

Із журналу «Строительство и архитектура», №1, 1972.

Школа № 40 на лівобережжі. Уперше в СРСР

Монолітна вежа на Лівому березі

Лівий берег, 2-й мікрорайон

Фото 2003 року