пʼятниця, 29 грудня 2017 р.

Тріумф неоренесансу

Новий житловий будинок металургійного заводу та скульптури «рабів» Мікеланджело на Транспортній площі.



Фото з газети «Дзержинець» від 29 січня 1953 року

2017 рік: це вже стало історією

Дніпропетровськ, масив Лівобережний. Серпень 2016 року

понеділок, 25 грудня 2017 р.

20 років тому в Дніпродзержинську: перший «ДАЗ-Дніпро»

На знімку, зробленому 25 грудня 1997 року, – працівники Дніпродзержинського авторемонтного заводу та виготовлений ними перший автобус ДАЗ-3220 «Дніпро». Він не має ще навіть «двірників», які встановлять згодом.

Вузол зв’язку (1962)

Кривий Ріг посміхається тобі

Бульвар Вечірній.


Зображення: Google Maps

Довженко про Запоріжжя

«Волею долі я знову в Запоріжжі. Зробив від Кременчука щось кілометрів з 350 по дуже важкій дорозі. Невесела постала перед моїми очима Україна. Міста бідні, убогі, Чигирин, Новогеоргіївка, Кременчук, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ – пилюка, вибої, люди сірі, заклопотані, виснажені. Вже справді дорого платить мій сучасник за привілей великої доби. І скрізь на всьому великий несмак. Що бачив красиве? Кілька хат. На кількох простих селянських хатах позначено більше тонкості художнього смаку, ніж на цілому Хрещатику.
Прекрасне нове Запоріжжя. Є в нім не тільки вже щось рідне, нове, наше, але прекрасно нове. Є вже нова естетика в плануванні, архітектурі й умінні користуватися зеленню. Велична гребля Дніпрогесу. А які тополі виросли над тими шлюзовими камерами, де я лазив колись у 31-му році, знімаючи «Івана»! Се все зробилося і виросло, просто думати не можу без хвилювання, – все за моїх часів. Багато я прожив уже, багато…».

Олександр Довженко, 27 / VII. 55

А жити митцеві залишалося трохи більше року. У цей час він напише геніальну «Зачаровану Десну», яка побачить світ окремим виданням вже по його смерті.

пʼятниця, 22 грудня 2017 р.

Управління Придніпровського хімічного заводу

З огляду на загальносоюзне підпорядкування заводу, герб СРСР на фасаді виглядав доречним як ніде.


Світанок нового тисячоліття

Дніпродзержинськ зустрів ХХІ сторіччя і третє тисячоліття без снігу, з густою хмарністю і температурою близько нуля. Ці два знімки, що не мають жодної художньої цінності, були зроблені в понеділок, 1 січня 2001 року, в першій половині дня.


понеділок, 18 грудня 2017 р.

Площа перед заводоуправлінням ДМК


Будівля головної контори Дніпровського заводу (1898; лівий неокласичний об’єм із куполом побудований у 1916 за проектом архітектора Олексія Сокола).

Сільська частина Кам’янського на початку ХХ століття



Фото з видання «По Екатерининской железной дороге. Выпуск 1-й» 1903 року

Кам’янське, яке ми втратили. Не жаль.

Швидше за все, тут зображена вулиця Церковна – головна в селі. Праворуч по вулиці, вдалині, видно дерев’яну церкву Різдва Богородиці, за нею та в перспективі – труби Дніпровського заводу.

Останній знімок Свято-Варваринської церкви в Карнаухівці, зруйнованої в 1938 році

Фото зі шкільного музею історії селища

Перша церква Святої Варвари в Карнаухівці була закладена в 1773 та освячена в 1775 році. Неодноразово відбудовувалася та перебудовувалася після різних стихійних лих. Будівлю, зображену на фото, споруджено наприкінці ХІХ століття.

Кабанчик

«Кабанчик» – керамическая плитка 7х15 цвета свиньи. Впоследствии цветовая гамма расширилась, но название «кабанчик» осталось.
Стартовали годы «кабанчика» приблизительно в 1965 и тянулись до ликвидации СССР – набирается 25 лет». (звідси)

Безперечно, всіх перевершила будівля колишнього ресторану «Дніпро» (первісно – фабрика-кухня). Вона обкладена «кабанчиком» у два шари.


четвер, 14 грудня 2017 р.

Участь ПХЗ у ліквідації наслідків Чорнобильської аварії


Фото звідси

14 грудня – День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Саме цього дня в 1986 році було завершено будівництво укриття над зруйнованим четвертим енергоблоком атомної електростанції.

Можливо, ще чекає свого дослідника тема величезного внеску Дніпродзержинська в подолання наслідків катастрофи. Зокрема, про участь Придніпровського хімічного заводу йдеться в книзі Юрія Коровіна (директор ПХЗ у 1975–1999 роках) «От Урала до Днепра», що вийшла в 2012 році (друге, доповнене й перероблене видання – в 2017).

До відповідного її розділу увійшли фрагмент історичного нарису колишнього головного інженера ПХЗ Юрія Кузовова, частина розлогої статті журналіста Ірини Кондратьєвої, а також – насамкінець – деякі роздуми про долю виробничого об’єднання «Придніпровський хімічний завод». Публікується з дозволу автора.


вівторок, 12 грудня 2017 р.

Провінційний конструктивізм


Зруйнований міст через Дніпро в Дніпропетровську. 1943 рік


Журнал «Строительство и архитектура Москвы», № 3, 1985.

Проспект Пушкіна


понеділок, 11 грудня 2017 р.

Урни, бордюри та огорожі

Елементи благоустрою в старій забудові Придніпровського хімічного заводу.



Дніпродзержинськ, проспект Леніна. Фото звідси.

Будівля педагогічного училища (1940)


На шляху до міста: Кам’янське в 1913 році

Полная статистическая справка о селе Каменское на 1 ноября 1913 г.
Выписка из журнала Екатеринославского Губернского по земским и городским делам присутствия от 1 ноября 1913 года.

СЕЛО КАМЕНСКОЕ.

С. Каменское в данное время находится в положении действительного утратившим вид обыкновенного села, как по постройкам, так и по населению, живущему в нем, носит характер чистого городского поселения, со всякого рода коммерческо-промышленными предприятиями и многими двухэтажными домами, но без всякого благоустройства, не имеет ни канав, ни каналов, для отвода дождевых и весенних вод, вследствие чего, на некоторых улицах и переулках, почти круглый год находится стоячая вода. Улицы не замощены, благодаря чему утопают в грязи, причем вывозом земли, шлака и мусора, улицы беспрерывно подымаются, обесценивая таким образом прилегающие к ним прочие постройки. Все это безусловно способствует развитию эпидемии и все меры предосторожности не могут гарантировать удовлетворительного состояния села в санитарном отношении.