четвер, 30 листопада 2017 р.

Ацтекський ідол

Дніпропетровськ, цегляний декор старовинного будинку в провулку Феодосія Макаревського (колись – провулок Архієрейський, згодом – Радянський).


Бачу землю

Новомосковськ, за два кроки від центру. Нова церква, міський стадіон, річка Самара й ліс.
 
 Фото 2006 року.

Про Шевчука

Юрій Шевчук (той, що «ДДТ») народився у селищі Ягодному на Колимі. Сім’ю його діда вислали туди з України з п’ятьма дітьми. Живими лишилось двоє дітей, одним із них був Юліан Шевчук, який стане батьком Юрія, – учасник війни, прожив 89 років і помер у 2013.

понеділок, 27 листопада 2017 р.

Будинок учителів (1915)

Вулиця Інститутська, 1.


Споруджений для викладачів навчальних закладів Кам’янського. Найвиразніший у місті зразок «раціонального модерну».

Ще один діамант зі спадщини ПХЗ

Комплекс СПТУ-26 (нині – професійного ліцею), збудований за ініціативою директора Придніпровського хімічного заводу М. П. Аношкіна. Споруджувало цей комплекс у 1977–1980 роках Придніпровське управління будівництва, підпорядковане заводу.


Адміністративний корпус

Камизяк

Пісня гурту «Антитiла» «Бери своє і йди» («Знайте, ми палені вогнями, шаленими вітрами, нас воля несе…») відома ще й як символ астраханської команди КВН «Сборная Камызякского края».
Як тут не згадати, що саме в Камизяці під Астраханню у 80-ті роки відбував заслання Володимир Сіренко.

четвер, 23 листопада 2017 р.

Палац імені Горького: з історії проекту


Палац культури імені Горького. З листівки 60-х років

Палац культури імені Горького в Дніпродзержинську, збудований у 1954 році та остаточно зданий в експлуатацію у 1955, належав колишньому Придніпровському хімічному заводу з переробки уранової сировини. Споруджений на основі проекту архітектора М. В. Братцева.

Дніпровський металургійний завод в об’єктиві Аркадія Шайхета

Знімки, зроблені класиком радянської фотографії на заводі імені Дзержинського в травні 1941 року. Нагадаємо, що за підсумками 1940-го завод було визнано кращим металургійним підприємством СРСР.

Усе, що вдалося знайти в Інтернеті з цієї серії. Підписи знімків відповідають джерелам.


Аркадий Шайхет. Ночной силуэт Днепровского сталелитейного комбината. Май 1941

вівторок, 21 листопада 2017 р.

Юрій Яновський, із роману «Чотири шаблі» (1929)

У п’ятитомнику Яновського, виданому на початку 80-х, більшу частину цього фрагменту видалено.

Трамваї

трамваї б’ються об рейки боляче
втрачаючи сили гублячи крила
кондуктор вікно споглядає мовчки
кондуктор знає: Господь помилує

Богдан Горобчук

27 листопада 1935 року. Пуск першого трамвая в місті Кам’янському, яке через два місяці стане Дніпродзержинськом.



Фото взяте з цієї публікації в міській газеті «Відомості» від 19 вересня 2001 року:

«Радянська Росія» та «Радянська Україна»

Стаття про два відомих бронепоїзди, які будувалися на Дніпровському заводі в роки громадянської війни. На любителя, але змістовна:


Місто Нове Запоріжжя



Город Большое Запорожье создавался одновременно со строительством Днепрогэса и сооружением в связи с этим ряда промышленных предприятий. В 1929 г. был проведен закрытый конкурс на планировку города. Всего работали четыре коллектива – под руководством А. Щусева, В. Веснина (И. Малоземов и др.), Б. Сакулина, а также группа дипломников МВТУ.

понеділок, 20 листопада 2017 р.

Адміністративна будівля тресту «Дзержинськбуд» (1976)


Фото з альбому «Дніпродзержинськ» 1981 року

Неповторне

Все-таки місто вирізняється своїм рельєфом: просто з ґрунту, а не з якогось висотного будинку, можна споглядати такі краєвиди.

Над верхів’ям Баранникової балки, рівно рік тому – 20 листопада 2016-го.

У сквері за пам’ятником «Прометей»


Цей атлет стояв ще з довоєнних часів у сквері за монументом «Прометей» у Дніпродзержинську.

середу, 15 листопада 2017 р.

Альбом нових магазинів відділу робітничого постачання Придніпровського хімічного заводу, 1969 рік



Жаль, фото не кольорові!


Автостанція в Перещепиному (Новомосковський район)





Фото з книги «Історія міст і сіл УРСР. Дніпропетровська область» 1969 р. 
Взято звідси: http://busphoto.ru/photo/133059/

Літаюча тарілка

Трамвайна диспетчерська в кільці «Дніпровський металургійний комбінат». Збудована в 1988 році.


вівторок, 14 листопада 2017 р.

Автовокзал (1964)

Напередодні Першотравня 1964 року біля майбутньої площі Визволителів став до ладу новий сучасний автовокзал, споруджений за типовим проєктом інституту «Укрдіпродортранс» авторства знаного архітектора Абрама Павловича Мардера.


Катеринославське привокзалля

Вокзал станції Катеринослав, збудований у 1884 році, став найбільшою в Україні будівлею у «неоросійському» стилі. Певною цікавинкою вокзалу була його умисна несиметричність, добре видна на фото:

Графіті Миколаївської церкви


Свято-Миколаївська церква колишнього села Тритузного була збудована в 1913 році. У багатьох, зокрема й поважних виданнях зазначено 1820-й – насправді ж тоді відбудували після пожежі її дерев’яну попередницю, яка стояла тут із 1787 року. Ці будівельні роботи або щойно викінчену нову церкву міг бачити молодий Олександр Пушкін, їдучи до Катеринослава весною того-таки 1820 року: поштові станції були в Романковому та сусідній із Тритузним Карнаухівці. А в 1843-му під час подорожі на Запоріжжя повз тритузнянську церкву проїжджав Тарас Шевченко.

понеділок, 13 листопада 2017 р.

Будинок № 13

Фото 2008 року, взято звідси

Цього будинку вже немає. Лишилась тільки фасадна стіна першого поверху, яка нині править за огорожу. Але саме з адресою «проспект Пеліна, 13» пов’язано багато трагічних подій і сумних сторінок історії Кам’янського – Дніпродзержинська.

Загадка

Що це за конструкція?


Відповідь:

пʼятницю, 10 листопада 2017 р.

Монтажник і зварниця

Вітраж у гуртожитку Центру підготовки і перепідготовки робітничих кадрів (колишнє професійно-технічне училище)

Про хрущовки


«Массовое строительство экономичных жилых домов развернулось в 1960-е годы. Поиски резервов снижения стоимости одного квадратного метра жилой площади до его стоимости в домах с покомнатным заселением неизбежно привело к некоторому снижению комфортности жилища (снижена высота этажа, появились проходные комнаты, совмещенный санузел, уменьшены размеры подсобных помещений). Позднее эти дома назовут «хрущобами». Но тогда (начиная с 1960-х годов) – это была социально-бытовая революция. Многие тысячи семей впервые обнаружили, что характерное для нашей страны вынужденное объединение в квартире нескольких семей – это не естественная организация домашнего хозяйства, а ненормальное вмешательство в структуру быта семьи.

четвер, 9 листопада 2017 р.

Річковий вокзал (1938)

Автор – київський архітектор М. Є. Рахлєв.


Скелі Старої Ігрені


Жителі Самарського району Дніпропетровська називають це місце «Скеля». На початку п’ятдесятих тут було пробито виїмку для залізничної вітки до споруджуваної Придніпровської ТЕС. Вийшло гарно, живописно.

середу, 8 листопада 2017 р.

Молодіжний клуб «Полум’яні зорі» (1978)

Кафе «Льдинка» (1968)

Було побудоване біля катка зі штучною кригою «Хімік» – звідси й походить назва. Будівлю прикрашала кольорова мозаїка авторства Валерія Ламаха із зображенням дівчат-фігуристок.

 Фото з альбому «Город пламенных зорь Днепродзержинск» 1976 року

Будинок-паралелограм

Дніпропетровськ, вулиця Виконкомівська, 14. Характерний зразок "катеринославського цегляного стилю". Фото 2006 року.

«Скляні» магазини шістдесятих

«Новинка», Дніпровського металургійного заводу:

вівторок, 7 листопада 2017 р.

7 листопада 1982 року


Дніпродзержинці на святкуванні 65-ї річниці Жовтневої революції. На задньому плані - міський театр, відкритий торік, у 1981-му, після масштабної реконструкції будівлі.

Будинок відпочинку металургів заводу імені Дзержинського (1935)

Музичне училище (1967)



Збудував училище Придніпровський хімічний завод – найвпливовіше містоутворююче підприємство Дніпродзержинська другої половини ХХ століття. Ось як згадував про це будівництво Микола Михайлович Ктитарєв (1925–2014) – голова міськвиконкому в 1963–1981 роках:

понеділок, 6 листопада 2017 р.

Державний банк (1937)



Кафе «Сніжок» (1976), згодом – салон «Ромашка» на Комсомольському проспекті



Із листівки 1989 року

Як з’явився парк біля спорткомплексу «Прометей»


Ось такий льодовий палац спорту міг бути побудований у Дніпродзержинську за ініціативою директора Придніпровського хімічного заводу Михайла Прокоповича Аношкіна (1907–1995; очолював підприємство в 1948–1975 роках).

Зелене місто

Знімки 2015 року.


Будинок, де знімався фільм «Родня»

Дніпропетровськ. Дореволюційний будинок №9 на Соборній (Жовтневій) площі, майже навпроти трамвайної зупинки «Парк Шевченка» і пам’ятника Матросову.



Останні кільканадцять років він перебував у запустінні, поступово руйнуючись. А восени 2016-го будинок згорів – імовірно, від багать, які палили в ньому безпритульні. Втім, пожежу могли влаштувати і які-небудь забудовники, аби звільнити місце в такому привабливому районі.

Життя серед пісків

Дніпродзержинськ, Лівий берег. Модульне містечко для переселенців зі східних областей.

Фото 2015 року.


Гіперболічний параболоїд чи параболічний гіперболоїд?

Декоративна арка на вулиці Байкальській у Дніпропетровську.

Котедж на Подільській – місце зйомок фільму «Висота»

Будинок № 13 на вулиці Подільській, яка раніше носила ім’я льотчика-героя Леваневського (зараз про це нагадують три однойменних провулки).


Це один із типових котеджів повоєнної забудови азотно-тукового заводу. З огляду на те, що будинки штатно укомплектовані гаражами, призначалися вони далеко не для простих робітників підприємства.

Каріатиди, або ж герми

Будинок Боте кінця ХІХ століття. Катеринослав-Дніпропетровськ, ріг Проспекту і вулиці Гімнастичної (Шмідта).


Заводські цехи теж бувають у ренесансному стилі

Цех синтезу аміаку № 1А Дніпродзержинського азотно-тукового заводу. Став до ладу в 1959 році.




Фото: http://azot.dp.ua/

Стаціонар спеціалізованої медико-санітарної частини № 61 (1979)


Протяжний чотириповерховий корпус із багатьма відділеннями був не лише раціонально спланований та обладнаний за останнім словом науки і техніки, але й дуже вдало розташований.

неділю, 5 листопада 2017 р.

пʼятницю, 3 листопада 2017 р.

Як Дзиґа Вертов знімав фільм у Кам’янському


Дзиґа Вертов

Із погляду сьогодення постать видатного радянського кінорежисера-документаліста Дзиґи Вертова (Д. А. Кауфман, 1896–1954) здається надто вже суперечливою. Талановитий майстер і сміливий експериментатор, один з основоположників світової кінодокументалістики. Разом з тим, більшість робіт режисера до краю сповнені комуністичної агітації та пропаганди і в наш час справляють дуже неоднозначне враження.
Але все це не затьмарює його основних заслуг – неоцінимого внеску в кіномистецтво, розробки основ документального кіно як образної публіцистики. Зрозуміло, що будучи людиною своєї доби, Дзиґа Вертов не міг працювати поза радянською системою. Стосунки з нею, до речі, у митця були далеко не ідеальними.

Дніпродзержинськ: світлові покажчики вулиць 70-х – 80-х років


«Угловой указатель – световое табло, содержащее наименование улицы, площади, проспекта, размещается на углу фасада здания на пересечении улиц на высоте не более 3,5 м от уровня земли, на расстоянии 25–30 см от угла дома и представляет собой металлический короб (400х1000 мм) с лицевой поверхностью из молочного оргстекла; буквы выпуклые, синего цвета; подсвет осуществляется лампами накаливания. При большой протяженности проспекта, улицы от перекрестка до перекрестка допускается установка дополнительных табло наименования проспекта, улицы по согласованию с отделом районного архитектора» (взято звідси).

Соцреалізм у літературі

     «Он помнил ещё не город Днепродзержинск, а село Каменское, не завод имени Дзержинского, а Днепровский. Они почти ровесники. Только за год до его рождения задули первую домну на Днепровском заводе, построенном Варшавским обществом и бельгийской компанией «Коккериль»… Денежные тузы умели понимать выгоду: река – самый дешевый транспорт, уголь – Донбасс рукой подать, руда – Кривой Рог рядом, а почти даровые рабочие руки – вот они, в Аулах, Романове, Каменском… Ничего не осталось от старого села Каменского. А жаль! Не в столицах, не во дворцах надо бы устраивать музеи революции, а там. Чтобы нынешних молодых лоботрясов, которые всё принимают как должное да ещё и нос воротят – плохо, мол, – не на экскурсии туда водить, а заставить пожить хоть недельку так, как жили в детстве они…

Дмитрий Мельниченко, «Учебка»

У повісті її автор розповідає про військову службу в Дніпродзержинську наприкінці 80-х років. Сувора пізньорадянська дійсність.

Нашестя джунглів

Рослинних і залізобетонних. Завершилось перемогою других.

Дніпропетровськ, район Каміння у своє останнє літо 2006 року.

Іван Франко все знав


Бо наголошував ще у 1903 році:

«Маркс у своїх писаннях не вдавав ся в мальованє того, як саме має виглядати той будущий громадський устрій, у якому буде спільна праця без визиску і спільне вживання плодів праці без нічиєї кривди. Ширше розвивали сі думки Марксові товариші й приятелі Ляссаль і Енгельс. Особливо сей остатній розвинув погляд про те, що освідомлені і зорганізовані робітники повинні при помочи загального голосування здобути перевагу в державних радах і ухвалювати там закони, які б теперішню державу, основану на панованю одних і неволі других, на визиску і дармоїдстві, помалу або й від разу перемінили на народну державу, в якій би через своїх вибранців панував увесь народ, в якій би не було ні визиску, ні кривди, ні бідности, ні темноти.

Наслідком сих наук Маркса, Енгельса й Ляссаля почали німецькі робітники організовувати ся в велику партію, що мала метою здобути як найшвидше перевагу в парляменті і перемінити одною ухвалою весь громадський порядок. Ся партія назвала себе соціяльно-демократичною. Стоячи на основі Марксових соціялістичних поглядів ся партія надіяла ся порушити весь народ і здобути для нього панованє.

Дніпропетровськ у романі «Без ґрунту» і Домонтович як провидець



Уривки з роману В. Домонтовича «Без ґрунту», дія якого відбувається в Дніпропетровську (чи ще «Дніпропетровському»*) на початку 30-х років:

=======================================================
       Я стою коло відчиненого вікна, і мені здається, що я відчуваю аромат квітів. Запах збіжжя й степової трави. Поїзд з гуркотом проноситься повз червоні будинки маленької станції. З високого плоскогір’я блиснув в далечині Дніпро і за ним масив гори та розпластане під горою широке місто. Допитливий зір, шукаючи не знати чого, пожадливо блукає в ранковому тумані, що легкою димкою прозоро огорнув безмежні простори задніпровських степових пустель.

Працівники Придніпровського хімічного заводу, 70-ті роки