9 листопада – День української писемності та мови

Лідія Попова, «Монументальний живопис в архітектурі типових споруд»

«Побудований в центрі великого і зростаючого промислового району, Дніпродзержинський палац став його культурним центром. Тут, в ньому і на його території, відбуваються фізкультурні паради, різні огляди, працюють колективи самодіяльності, кіноустановка, проходять театральні гастролі, збори і т. п. Художники не «прикрашали» палац, а прагнули активізувати його роль в громадському житті міста. Вони врахували не тільки формальні засоби живопису – колір, лінію тощо, але і його певні можливості, що допомагають формуванню архітектурного простору засобами матеріальними (матеріал як фактура, поверхня, щільність; колір як насиченість, чистота, прозорість; простір як об’єм, глибина). Не залишився поза їх увагою й часовий фактор, що визначає еволюцію баченого в сприйнятті: використавши конструктивні елементи споруди, вони донесли до глядача образ мінливого світу, його вічний рух. Так, зміщеність об’єму по відношенню до центральної осі будівлі і повтор пілонів, які створюють відчуття простору, підказали Ламаху рішення його мозаїки».

Микола Коломієць, «Художній образ – основа синтезу»

«Блискуче, з великою майстерністю виконані В. Ламахом панно і Е. Катковим вітражі надають фойє Палацу хіміків надзвичайної урочистості і святковості».

Коломієць М. Художній образ – основа синтезу // Образотворче мистецтво. – 1973. – № 1.

Зоя Чегусова, «Сучасний український вітраж»

«Високим художнім і професіональним рівнем, самобутністю світосприйняття відзначається вітраж художника Е. Коткова «Наука» у Палаці культури хіміків у Дніпродзержинську (1970). Задуманий ще на стадії проектування споруди палацу, орієнтований на певну архітектуру і простір, він разом з темперним панно В. Ламаха став композиційно-організуючим центром досить великого фойє другого поверху. В цьому творі Е. Коткова намітилась суттєва тенденція сучасного мистецтва – тенденція інтелектуально-раціонального сприйняття світу. Тема його розкривається в галереї образів сучасних вчених. Еквівалент «науці» автор знаходить в образах людей, сповнених інтелекту і духовних сил, які сприймаються як втілення розумного, мислячого начала, непоборного прагнення осягнути неосяжне, тобто, уособлюють ідеали нашого сучасника. Включені в загальну композицію квіти – символ сонця, його життєдайної сили.

Галина Скляренко, «Творчість Валерія Ламаха (1925–1978): «Соцреалізм з людським обличчям». Додаток до картини епохи»

Фото 2019 року

«1960-ті добігали кінця. Радянське мистецтво загалом і стінопис зокрема вступали у новий період, оновлювали свою стилістику.

Якщо у 1960-ті монументальне мистецтво активно впливало на інші види образотворчості, то тепер відбувається майже зворотній процес: у стінопис повертаються різні види просторовості, сюжетні мотиви, з’являються камерні, навіть ліричні твори, серед технік поширюється інтерес до розпису.

І знову робота В. Ламаха відбивала (чи формувала?) ці нові тенденції. У 1969–1971 рр. вони з Е. Котковим оформлюють Палац культури хімічного комбінату у Дніпродзержинську. Завдяки їхнім творам типова споруда не тільки набула унікальності, а й відзначила нові тенденції у стінописі. Але, якщо мозаїка на фасаді «До сонця» і вітраж «Наука» ще мали ознаки стилю 1960-х, то саме розпис В. Ламаха «Життя» ніс в собі риси нового. Живописна композиція, що займала всю стіну в інтер’єрі, зображувала звичні для радянського мистецтва ідеалізовані образи, однак була побудована на окремих, детально прописаних сюжетних мотивах (збір яблук у фруктовому саду, молода жінка з дитиною відпочиває на траві, колгоспниці з урожаєм та ін.), що стилістично відсилали скоріше до Ренесансу».

Скляренко Г. Я. Творчість Валерія Ламаха (1925–1978). «Соцреалізм з людським обличчям». Додаток до картини епохи // Мистецтвознавство України: зб. наук. праць. Київ: ІПСМ НАМ України, 2015. Вип. 15. С. 157–170.

Н. Давыдова, «Эволюция образа в монументальной живописи» (журнал «Декоративное искусство СССР», 1975, № 4)

«В росписи Дворца культуры химиков в городе Днепродзержинске художник Ламах использует известную композиционную схему: он объединяет несколько не связанных единым действием человеческих групп, каждая из которых олицетворяет определенное понятие в общей цепи замысла. Не нов и принцип орнаментально-плоскостного размещения росписи на стене. Но трактовка образов имеет здесь некоторые новые качества. Отличительной чертой росписи Ламаха является активизация в ней роли отдельных персонажей, повышение их пластической самостоятельности. Здесь вместо надуманно-условных фигур зритель видит жизненно-достоверные образы современников, показанных за работой или на отдыхе. Сквозь жанровую описательность проступает совсем небытовой смысл; персонажи получают множественность значений, придающих образу символическое звучание. Однако символ здесь не отвлеченный, он наполнен реальным и эмоционально насыщенным содержанием».

Вітрувіанський хлопчик

Вітражі у лівобережній поліклініці № 1.

Наступним після 9-го та 1-го на лівому березі почали будувати 2-й мікрорайон. 1979 року тут було зведено перші житлові будинки – 11, 9, 7, 5 і 3 на бульварі Будівельників та 6, 4 і 8 на проспекті Металургів, – а також лівобережну поліклініку на 960 відвідувань у зміну. Перша в мікрорайоні школа (№ 39) відкрилася в 1980, а перші ясла-садок (бульвар Будівельників, 13) – у 1981 році.

Художник Олександр Міловзоров. Пропозиції з оздоблення школи № 40

Л. Попова, «Новые работы украинских монументалистов» (журнал «Декоративное искусство СССР», 1971, № 11)

«Во Дворце культуры химического комбината в Днепродзержинске, выпускающего удобрения для сельского хозяйства, тема росписей интерьера конкретна – связь химии и сельского хозяйства. Однако содержательность их определяется не только сюжетом; это и не просто композиция, украшающая наружные стены и интерьер, а живопись в архитектуре, пульсирующая в ней, привносящая в нее новые образные качества.

Із історії Лівого берега

«З метою забезпечення дальшого планомірного, економічно обгрунтованого і комплексного розвитку м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та створення найсприятливіших умов для праці, побуту і відпочинку населення:

1. Схвалити розроблений інститутом «Укрміськбудпроект» за участю інституту «КиївНДПІмістобудівництва» генеральний план розвитку м. Дніпродзержинська. Затвердити Основні положення генерального плану розвитку м. Дніпродзержинська, що додаються.

«Полум’яні зорі» – пам’ятка доби найбільшого розвитку Кам’янського

Фото з Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного

Майже пів століття тому на Дніпробудівській вулиці, поряд із комплексом Дніпродзержинського індустріального інституту, постала будівля клубу «Полум’яні зорі», зведена спочатку як кафе «Студентське» або «Молодіжне» на 200 посадкових місць.

Структурні конструкції – цікавинка благоустрою Камʼянського минулих літ

Відомий американський та канадський вчений і підприємець Александр Белл (1847–1922) увійшов у світову історію як винахідник телефона. Та цей видатний діяч залишив по собі добрий слід ще у багатьох галузях науки й техніки – від медицини до суднобудування та авіації.

Історія Кам’янського у фотографіях: кафе «Сніжок» – салон «Ромашка»

Знімок з архіву Віктора Куленка 

Пів століття тому, 30 липня 1976 року, на тодішньому Комсомольському проспекті (нині – проспект Василя Стуса) було здано в експлуатацію стильну будівлю кафе-морозива.

Кам’янські «Черемушки»: великий історичний фоторепортаж

«Черемушки» – рідний район десятків тисяч кам’янчан. Протягом шістдесятих–вісімдесятих років на колишній південно-західній околиці міста виріс величезний упорядкований житломасив із численними багатоквартирними будинками, освітніми закладами, всіма необхідними об’єктами інфраструктури.

Центри тяжіння міської малечі: якими були дитячі басейни в Кам’янському

Щедрість літнього сонця, звабний плескіт води і веселий дитячий гамір – у таку атмосферу занурює нас цей знімок 1967 року, вміщений у книзі «Приднепровский химический завод» (2001) авторства Юрія Івановича Кузовова, колишнього головного інженера ПХЗ. 

Транспорт для найменших кам’янчан: дитячі візки на вулицях міста минулих літ

Фото з альбома «Дніпродзержинськ» (1975) 

Щороку 18 червня свій день народження відзначає дитячий візок – чудовий винахід, який спрощує життя батьків, і найперший транспорт у житті більшості людей. Саме цього дня в 1889 році американець Вільям Річардсон отримав патент на легкий та маневрений дитячий візочок, наближений до сучасного типу.

Архітектор Тарас Довженко – один з головних творців лівобережжя Кам’янського

Сьогодні, 6 квітня, виповнюється 95 років від дня народження Тараса Григоровича Довженка (1931–2020), заслуженого архітектора України, автора планувань та окремих обʼєктів у багатьох містах країни, одного з основних творців лівобережної частини міста й головного архітектора проєкту дев’ятого мікрорайону – найпершого і найцікавішого на лівобережжі.

Союз землі та води: будинки Дніпроканалбуду в Кам’янському

Понад півстоліття тому на західній околиці селища гідроенергетиків, навпроти місцевого ринку, постали дві цегляні дев’ятиповерхівки, зведені за генпідрядом управління будівництва "Дніпроканалбуд" на замовлення дирекції будівництва каналу Дніпро – Донбас. На цілий квартал простягся прибудований до них торговельно-побутовий комплекс, який став одним із центрів життя району.

Палац щастя в Кам’янському: історія у понад пів століття

Фото з альбома "Дніпродзержинськ" 1981 року

Напередодні Міжнародного жіночого дня 1969 року голова міськвиконкому Микола Михайлович Ктитарєв урочисто перерізав стрічку на вході до Палацу щастя, який відкрився на проспекті Пеліна (нині – Гімназичному).

Передвісник доби супермаркетів: у лютому 1979-го в Кам’янському відкрився перший універсам

Супермаркети й навіть гіпермаркети давно стали звичною складовою міського життя. Здається, без них вже не уявити сьогодення кам’янчан. Проте колись і такий формат торговельного закладу був новиною. У цій публікації пригадаємо, як у місті з’явився перший універсам – передвісник "супермаркетівської" доби.