Грудень 2022

«Верхня колонія, № 40»: історія будинку-палацу в Кам’янському ● Із історії лівобережжя Кам’янського: четвертий мікрорайон ● Тимчасове селище АТЗ в Кам’янському: історія зниклого району ● Краєзнавець розкрив таємницю пам’ятного знака в Кам’янському ● Слідами історичного фото: стара школа в Кам’янському

Весна-осінь 2022

● Майже сто років тому в Кам’янському збудували селище-сад ● Яким був металургійний завод у Кам’янському 70 років тому ● Фоторепортаж із 1948-го: Дніпродзержинськ-Кам’янське у знімках Семена Фрідлянда ● Кам’янське 60 років тому. Про що розкаже старе фото? ● Як з’явилася центральна площа Кам’янського ● Історія головної площі Кам’янського: скульптури та пам’ятники ● Німецький цвинтар у Кам’янському. Де він розташовувався? ● Історія Кам’янського у фотографіях: кафе «Сніжок» ● Історичний ювілей: 105 років тому Кам’янське стало містом ● Історія Кам’янського у фотографіях: точка на карті ● Як збудували 1-й мікрорайон лівобережжя Кам’янського ● Від Києва до Кам’янського-Дніпродзержинська: історія видатної скульптурної групи ● Тут починалось місто: архітектура старого Кам’янського ● Актовий зал інституту: історія відомої недобудови Кам’янського ● Яким був річковий вокзал у Кам’янському-Дніпродзержинську ● Архітектор Олег Петров – автор відомих будівель Кам’янського ● Микола Ктитарєв – видатний очільник Кам’янського-Дніпродзержинська ● «Будинок із нещасливим номером» у Кам’янському-Дніпродзержинську ● Дніпродзержинськ-Кам’янське. Зорі архітектора Романенка ● Голубівництво – призабуте захоплення кам’янчан ● Як у Кам’янському знайшли останки мамонта ● Район у Кам’янському-Дніпродзержинську двічі визнавали кращим в Україні ● Із історії Кам’янського. Успенська церква в Романковому ● Як у Кам’янському-Дніпродзержинську свій «БАМ» збудували ● Сьогодні – 29-ті роковини вибуху доменної печі на Дніпровському меткомбінаті ● Як у Кам’янському-Дніпродзержинську гідропарк планували ● Україна згадує трагедію Бабиного Яру. Таке місце було і в Кам’янському ● Яким мав стати головний майдан селища ГЕС у Кам’янському ● 87 років тому відкрився перший у Кам’янському драматичний театр ● Технічний ліцей Кам’янського відзначає ювілей ● Перший у країні навчально-виховний комплекс збудували в Кам’янському ● Вулиця Віталія Попруги в Кам’янському та її історичні цікавинки ● Місто Кам’янське: все починалось із залізниці ● 100 років кам’янському «Прометею». Частина 1: створення та відродження ● 100 років кам’янському «Прометею». Частина 2: благоустрій та музеєфікація ● 60 років тому розпочали будувати судно, назване на честь Кам’янського ● Перша міська. Історія найстарішої лікарні Кам’янського ● Як у Кам’янському з’явився паровоз-пам’ятник ● Вагон-буфет, тракторовоз та інші: з історії трамваю Кам’янського ● Планерна – призабута вулиця в Кам’янському

Вітражі в колишньому індустріальному технікумі

Окрім сграфіто Михайла Додарева та вітражів Михайла Мігріна (?) у залі мистецтв і сграфіто Сергія Лаушкіна у дворі, в колишньому індустріальному технікумі збереглися ще ось такі вітражі, найімовірніше Додарева теж.

Дитсадок-ясла ПХЗ на «БАМі»

Дитсадок-ясла на 280 місць Придніпровського хімічного заводу в південно-східному районі міста на вулиці Нікопольській, 46. Збудовано 1977 року, нині – покинута будівля.

Дніпродзержинський «вудсток» 1989 року

Стаття в міській газеті «Дзержинець» від 7 травня 1989 року про фестиваль «Бітломанія», що відбувся 28–30 квітня того року на стадіоні «Буревісник».

Яким був металургійний завод у Кам’янському 70 років тому

«Доменний цех» Як і в багатьох інших українських містах, у Києві нині триває кампанія з перейменування вулиць, назви яких пов’язані з країною-агресором. Серед пропозицій, поданих киянами, є й така: надати одній зі столичних вулиць назву «Братів Малакових».

«У мартенівському цеху» Брати Малакови – видатні культурні діячі Києва. Старший, Георгій (1928–1979), став відомим митцем, заслуженим художником України. Працював у галузі станкової, книжкової графіки та екслібрису, переважно в техніці ліногравюри, створив монументальні серії робіт, ілюстрації до творів світової літератури. Спадщина Георгія Малакова є визначною сторінкою українського образотворчого мистецтва другої половини XX століття.

«На коліях» Молодший, Дмитро (1937–2019), був знаним істориком, краєзнавцем, автором багатьох путівників та видань з історії Києва. Він же багато десятиліть вивчав і популяризував творчість свого брата, якій присвятив близько сімдесяти книг, альбомів та публікацій.

«Випуск шлаку» Саме завдяки Дмитрові Малакову ми дізналися цікавий для кам’янчан факт із біографії митця. Улітку 1952 року Георгій, будучи студентом Київського художнього інституту, перебував на мистецькій практиці в Дніпродзержинську, на металургійному заводі. Декілька його акварелей цього періоду опубліковано в книзі «Георгій Малаков. Життя і творчість» (2016). Тож тепер ми маємо унікальну нагоду – побачити очима художника, як виглядало містоутворююче підприємство 70 років тому.

«Ливарний цех»

Селище Будівельників

У 1955 році місто переступило магістральну залізницю й на південь: у чистім полі, за переїздом, на місці якого згодом постане новий вокзал, розпочалося будівництво селища Будівельників. Мешканцями його стали робітники тресту «Дзержинськбуд» і спеціалізованих будівельних організацій та їх родини. За наступні два роки тут, окрім житлових будинків з усіма вигодами, спорудили центральну котельню, їдальню, медпункт, лазню, продуктовий і промтоварний магазини, дитсадок, школу. Від Транспортної площі до селища Будівельників було організовано автобусний маршрут.

35 років тому відкрився кіноконцертний зал «Мир»

● Майже 35 років тому відкрився кіноконцертний зал «Мир», що став основним культурним центром лівобережжя та довгий час був його головною архітектурною окрасою. ● «Днепродзержинцы долго ждали этого события. И вот, наконец, 8 мая, в канун Дня Победы начал свою работу культурно-просветительский комплекс, основной частью которого является кинотеатр «Мир». Почему комплекс? Потому, что в него входят кинотеатр, зал для детей и филиал центральной библиотеки имени Т. Г. Шевченко. Зал для детей – новинка в нашем городе. Работать он будет по такому принципу: родители приходят в кинотеатр, а ребят на время просмотра фильма отводят в детский зал, где им будут показывать мультфильмы. Он даст возможность многим родителям решить проблему: на кого оставить ребенка, чтобы сходить в кино. ● Надеемся, что столь долгожданный комплекс оправдает надежды всех жителей города, и, в первую очередь, левобережья», – дописувала мешканка міста М. Зайцева в газеті «Знамя Дзержинки» 16 травня 1987 року. ● Із того-таки 16 травня у закладі розпочалися покази фільмів, першим з яких став «Кур’єр» Карена Шахназарова. ● Комплекс було спроєктовано Київським зональним науково-дослідним і проєктним інститутом експериментального проєктування, автор індивідуального проєкту – заслужений архітектор України Олег Костянтинович Стукáлов (1940–2021). Будівництво тривало з 1979 року, тож відкриття закладу було справді довгоочікуваним. ● Розрахований на сприйняття з усіх боків, кіноконцертний зал постав на просторій площі між дев’ятим і десятим мікрорайонами. Звідси в напрямку набережної було влаштовано широку зелену зону, перспективу якої зрештою замкнув пам’ятник 52-му окремому танковому полку, встановлений у 1978 році. А на самій площі в комплексі з будівлею спорудили величезний гранітний фонтан. ● Як і годилося гідній представниці бруталістської архітектури, будівля – з ефектним східчастим об’ємом глядацької зали, розвиненими масивними вхідними групами – мала горизонтальний характер композиції. Виразності фасадам надавали видовжені по горизонталі подвійні портали, які були накладені на площини скління з величезними шибами, оправленими в тонкі золотаві рами з анодованого алюмінію. ● Усю будівлю було опоряджено каменем-вапняком – сірим у хмарну погоду і жовтавим на сонці – який надавав споруді неабиякої «тілесності». Це враження посилювали заглиблені горизонтальні лінії, які оперізували стіни комплексу на різній висоті. Полірованими плитами сірого граніту було оздоблено цоколь усієї будівлі. ● Майданчик довкола будівлі, на який із різних сторін вели гранітні сходи, був вимощений характерною пізньорадянською плиткою у вигляді масивних трилисників. У підпірну стінку з боку проїжджої частини був вбудований подвійний пілон – теж обкладений вапняком, – що призначався для встановлення реклами закладу. Усе тим же каменем, у якому проглядалися залишки доісторичних морських істот, були оздоблені парапети, що оточували майданчик. ● Інтер’єр глядацької зали, розрахованої на 750 місць, зі стінами, повністю обличкованими вапняком, з ефектними декоративними світильниками та панелями, було виконано за проєктом Василя Івановича Мірошниченка (1957–2017), заслуженого діяча мистецтв України, який в останні роки свого життя очолював Дніпропетровську обласну організацію Національної спілки художників. Підлога в залі була паркетна, а стелі в залі та вестибюлі – підвісні з плитки акмігран. ● Рисунок мармурово-мозаїчної підлоги вестибюлю було ув’язано із загальним оформленням приміщення, а подвійні темні смуги на підлозі ніби перегукувалися з подвійними-таки горизонталями порталів зовні будівлі. Мармуром обличкували й колони у вестибюлі. ● У шести простінках між пілястрами тут було виконано розписи (автор – заслужений художник України Олександр Андрійович Бородай, 1946–2019), які, згідно з назвою закладу, відображали тему боротьби за мир. У вечірній час стіна вестибюлю добре проглядалася знадвору: таким чином, розпис «працював» і на інтер’єр, і на екстер’єр. З урахуванням цього детально розробили проєкт освітлення – з акцентом на цих творах монументального мистецтва. ● Один із розписів, що відображав тему воєнного лихоліття (він на фото), зник під гіпсокартоном наприкінці 2018 або на початку 2019 року, доля ще двох невідома. Решту – три розписи, уже кілька років закритих банерами, – швидше за все, чекає подібна доля, так властива українському сьогоденню. ● Зовнішній же вигляд будівлі було цілком втрачено у другій половині 2021 року. 28 грудня, в день надзвичайного снігопаду, пройшло урочисте відкриття реконструйованого кіноконцертного залу «Мир» на лівому березі Кам’янського. За тиждень до того, 21 грудня, у своїй квартирі в Києві пішов з життя автор будівлі Олег Костянтинович Стукалов, заслужений архітектор України. Київський бруталізм на лівобережжі теж більше не живе.

Київський бруталізм

Київський бруталізм: правобережний і лівобережний; музейний і кіноконцертний; КиївНДПІмістобудування і КиївЗНДІЕПу; заслуженого архітектора України Віктора Григоровича Ширяєва і заслуженого архітектора України Олега Костянтиновича Стукáлова; вечірній і ранковий; ще існуючий і вже втрачений.

Знімки 2015 року

Архітектор Валентин Єжов і Дніпродзержинськ

Цьогоріч виповнюється 95 років від дня народження видатного українського архітектора Валентина Івановича Єжова (07.07.1927–25.08.2010). Із 1963 року працював у КиївЗНДІЕП (з 1975 – головний архітектор інституту), де під його керівництвом для лівого берега Дніпродзержинська спроєктовано школу з підготовчими групами дитсадка на 1668 учнів (реалізовано: нині школа №40), ясла-садок на 410 місць (реалізовано у кількох мікрорайонах), шкільне містечко на 3136 учнів (не реалізовано), низку громадсько-торгових центрів (не реалізовані). Із 1976 по 1981 рік очолював КиївНДІТІ – тут під його керівництвом розроблено план монументальної пропаганди лівобережжя Дніпродзержинська (не реалізовано). У 1981–1987 рр. – головний архітектор Києва.

Радянське ар-деко

Будинок відпочинку металургів Кам’янського (1935). У 1949 році перший корпус був іще в первісному вигляді, без надбудов.

Санаторій у Верхньодніпровському р-ні Дніпропетровської обл. 1949 р. Фото з фонду Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки ім. В. Г. Заболотного.

Будинок відпочинку металургів у Щурівці

«Дом отдыха для дзержинцев (завод им. Дзержинского Днепропетровской области). Рисунок художника Б. Ф. Рыбченкова». Із видання «Жены инженеров. Общественницы тяжелой промышленности» 1937 року.

Палац металургів у тридцяті роки

«Зовнішній вигляд споруди відповідає її функціональному призначенню, планіровочному та конструктивному рішенню. Для фасаду характерна складна композиція сполучення простих, різних за розміром і протяжністю геометричних об’ємів з горизонтальними смугами вікон» (Людмила Грачова, «Архітектор Володимир Гнатович Заболотний»). Як зазначають дослідники, Палац культури металургів у Кам’янському став першою самостійною роботою архітектора.

Вокзал Дніпродзержинськ-Пасажирський

Новий, щойно збудований вокзал Дніпродзержинськ-Пасажирський на на фото О. Ігнатова 1965 року (Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного).

Ринок у селищі гідроенергетиків

Ринок у м. Дніпродзержинську (нині Кам’янське). Фото М. Сопоцька. 1960 р. З фонду Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного.

Суботник(и) придніпровців

«До настоящего времени на проектируемой территории по улице Ленинградской велось строительство крытого демонстрационного катка. В связи с постановлением ЦК КПСС и Совета Министров о запрещении и прекращении строительства спортивных сооружений выполнен проект консервации существующих строительных конструкций и благоустройство территории». – 1982

Старі фото міста

Публікації грудня 2021 – початку 2022 років

Перша в Кам’янському п’ятиповерхівка: де вона розташовувалась? ● Перший відомий архітектор Кам’янського ● Спадщина ПХЗ в Кам’янському: забудова Соцміста ● Сграфіто на Широкій: хто був його автором? ● Вулиця Басейна – одна з найстаріших у Кам’янському ● Особняк у старому Кам’янському: історія «будинку Макомаського» ● Найбільша мозаїка в Кам’янському: хто її створив?