Центри тяжіння міської малечі: якими були дитячі басейни в Кам’янському

Щедрість літнього сонця, звабний плескіт води і веселий дитячий гамір – у таку атмосферу занурює нас цей знімок 1967 року, вміщений у книзі «Приднепровский химический завод» (2001) авторства Юрія Івановича Кузовова, колишнього головного інженера ПХЗ. 

Транспорт для найменших кам’янчан: дитячі візки на вулицях міста минулих літ

Фото з альбома «Дніпродзержинськ» (1975) 

Щороку 18 червня свій день народження відзначає дитячий візок – чудовий винахід, який спрощує життя батьків, і найперший транспорт у житті більшості людей. Саме цього дня в 1889 році американець Вільям Річардсон отримав патент на легкий та маневрений дитячий візочок, наближений до сучасного типу.

До питання проєктування та забудови Соцміста

Фотоматеріали з Державної наукової архiтектурно-будiвельної бібліотеки iмені В. Г. Заболотного.

Схематичний проект планування Соцмістечка Азотно-тукового комбінату м. Кам’янського [Дніпропетровська область] [Изоматериал] : фотокопія / Держ. ін-т проектування міст «Діпроміст», Дніпропетров. філ. ; архітектор Т. Вовненко. - Дніпропетровськ : [б. в., 193-].

Із історії забудови міста перед Другою світовою війною

Фотоматеріали з Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного.

Гуртожиток ФЗУ в м. Дніпродзержинську [Изоматериал] : загальний вигляд : фотографія. - [Дніпродзержинськ : б. в., 193-].

Перший багатоквартирний будинок Соцміста (1935)

У 1935 році на південь від споруджуваного Кам’янського (з 1936 – Дніпродзержинського) азотно-тукового заводу розпочалося будівництво нового житлового району – Соцміста. Першими були 14 одноповерхових 4-квартирних будинків по нинішній вулиці Котляревського, 11 бараків та квартал 2–3-поверхових будинків, прилеглий до сучасної вулиці Менделєєва. На фото: перший багатоквартирний будинок у соцмісті, 1935.

Конструктивістський проєкт Соцмістечка азотно-тукового комбінату

«Перспектива магістралі Соцмістечка азотнотукового комбінату Кам’янського». Віднайшов Alexander Volok https://www.facebook.com/alexander.volok.7

Ернест Котков, «Наука» (1970)

«Високим художнім і професіональним рівнем, самобутністю світосприйняття відзначається вітраж художника Е. Коткова «Наука» у Палаці культури хіміків у Дніпродзержинську (1970). Задуманий ще на стадії проектування споруди палацу, орієнтований на певну архітектуру і простір, він разом з темперним панно В. Ламаха став композиційно-організуючим центром досить великого фойє другого поверху. В цьому творі Е. Коткова намітилась суттєва тенденція сучасного мистецтва – тенденція інтелектуально-раціонального сприйняття світу. Тема його розкривається в галереї образів сучасних вчених. Еквівалент «науці» автор знаходить в образах людей, сповнених інтелекту і духовних сил, які сприймаються як втілення розумного, мислячого начала, непоборного прагнення осягнути неосяжне, тобто, уособлюють ідеали нашого сучасника. Включені в загальну композицію квіти – символ сонця, його життєдайної сили.

Перший квартал багатоквартирних будинків Соцміста, споруджений 1935 року

Каток «Хімік» (1967)

Каток зі штучною кригою «Хімік» у Дніпродзержинську, відкритий в 1967 році. Не зберігся.

Фото звідси

Довоєнна житлова забудова Соцміста

Дніпропетровське управління проєктних робіт, архітектурна майстерня Швецько-Вінецького. Житлова забудова соцміста Кам’янського/Дніпродзержинського азотно-тукового заводу (з 1935 року).

Кам’янське до Дніпродзержинська. 1925–1935

У 1925 році після довгих років запустіння стає до ладу металургійний завод – місто оживає.

Трохи згодом Дзиґа Вертов знімає тут свій перший український фільм, а бойчукіст Липківський присвячує заводу найвідомішу серію своїх робіт.

На центральній площі міста відкривається авангардистський монумент авторства Кавалерідзе: Ленін в оточенні робітника й селянина.

У новому селищі металургів зводяться вигадливі будиночки Троценка в українському стилі. 

На заводі зростають нові функціоналістські цехи за проєктами бюро Альберта Кана, а в місті – не менш функціоналістська масова забудова Ернста Мая.

Постає видатний Палац металургів авторства Заболотного та ціла низка інших достойних зразків конструктивізму: будинок-комуна, житлокомбінат, фабрика-кухня, училище, школа, лікарня, кругла заводська лазня тощо.

Постають нові заводи: вагонобудівний, коксохімічний, цементний, а також Кам’янська ДРЕС.

Голодомор завдає страшного удару по приміських селах, не оминає і самого Кам’янського.

У середині тридцятих розпочинається будівництво азотно-тукового комбінату, соцмісто для якого, вже в «перехідному стилі», проєктує з групою Швецько-Вінецький.

У цей же час Тацій зі співавторами створює над Дніпром чудовий Будинок відпочинку металургів.

Відкриваються інститут, музей, театр. Запускається трамвайний рух.

Місто стає одним із найпотужніших промислових центрів країни. 

1 лютого 1936 року його перейменовують у Дніпродзержинськ.

Довоєнні дитсадки та ясла Кам’янського-Дніпродзержинська

Дитсадок № 26 авторства Маргарете Шютте-Ліхоцкі, відкритий 1938 року

Ламах, «Життя» (фрагменти)

Валерій Ламах. Розпис «Життя» у Палаці культури «Хімік» (відкритий у 1970). Темпера.

Лазня в Соцмісті (1940)

Довоєнна лазня у соцмісті Дніпродзержинського азотно-тукового заводу.

Фото звідси 

Довоєнні шкільні будівлі Кам’янського-Дніпродзержинська

Насправді їх було дещо більше. Переважну частину побудовано в 1935–1938 роках.

Школа № 6. 1932–1934:

2-га міська лікарня (1941)

Довоєнна лікарня у соцмісті Дніпродзержинського азотно-тукового заводу.

Соцмісто, парк азотно-тукового заводу

Фото з музею історії ПАТ «ДніпроАзот»

Побутовий комплекс «Україна» (1975) та дев’ятиповерхівки на вулиці Глаголєва

Фото з альбому «Город пламенных зорь Днепродзержинск» 1976 року

Місто Нове Запоріжжя

Джерело: С. О. Хан-Магомедов. Архитектура советского авангарда. Книга вторая: Социальные проблемы

Город Большое Запорожье создавался одновременно со строительством Днепрогэса и сооружением в связи с этим ряда промышленных предприятий. В 1929 г. был проведен закрытый конкурс на планировку города. Всего работали четыре коллектива – под руководством А. Щусева, В. Веснина (И. Малоземов и др.), Б. Сакулина, а также группа дипломников МВТУ.