Кам’янський собор у 1941 році – свідок драматичних подій

Цей знімок однієї з видатних пам’яток Кам’янського – Свято-Миколаївської церкви, а нині собору, – було зроблено на початку нацистської окупації 1941 року. Мабуть, автором фото став хтось із німецьких чи італійських військових.

Фабрика-кухня (1932) у часи війни

Джерело: «Фотоальбом руйнувань промислових, житлових та культурно-побутових будівель, вчинених німецько-фашистськими загарбниками в місті Дніпродзержинську»

Будинки архітектора Петрова

Зодчий і педагог Олег Борисович Петров (1914–1994) – видатна постать в історії краю. Професор, засновник архітектурного факультету в Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті, фундатор архітектурної школи Придніпров’я.

1943 року Олег Петров у лавах діючої армії брав участь у форсуванні Дніпра та визволенні Дніпродзержинська. А на початку 50-х він створить один із найвеличніших архітектурних ансамблів міста.

Паровоз-пам’ятник на Нижньодніпровському вузлі

Розгорнуті знамена

Монумент Слави воїнам-визволителям був споруджений управлінням будівництва Придніпровського хімічного заводу. Відкритий 9 травня 1975 року, до 30-ліття Перемоги.

Фото з альбому «Город пламенных зорь Днепродзержинск» 1976 року

Невідомий

     «Як же це мене звали? Ну, як же ж бо мене звали? Отут на березі, якраз коло дороги, було ж написане моє ім’я, таке просте українське ім’я, на диктовій драничці олівцем, на стовпчику прибите. Так хтось зламав і кинув на дорогу. Як жаль мені, що вже тепер ніхто мене і не згадає, ніхто не знатиме, що оце ж я тут урятував був батальйон. Моя робота. Такий я був гарячий і любезний чоловік. Ах, як же ж бо мене звали? Так жаль мені. Може б, нового моста назвали плотники моїм ім’ям. Може, веселі дівчатка, проходячи мостом з піснями, якусь би пісню склали і про мене.

     Чи сиротина б затужила на мосту, побачивши могилу свого батька, що врятував свій батальйон у світову війну». 

Олександр Довженко, 1 листопада 1943 року

Пам’ятні знаки двох воєн

Будівля індустріального технікуму (коледжу), ріг вулиць Сачка та Медичної.

Електрифікація

Залізницю від Запоріжжя до Кривого Рогу було електрифіковано ще до війни (зрозуміло, завдяки енергії Дніпрогесу). І саме на цю лінію надійшли перші радянські електровози – ВЛ19.

Монумент «Прометей»

У дописі використані архівні знімки та листівки різних часів.

Фото звідси

На початку двадцятих років у Кам’янському було споруджено один із найкращих зразків ранньої радянської монументалістики.

Про старий дерев’яний міст у Дніпропетровську

Творчість письменників, дослідження краєзнавців та спогад старожила.

«Автобус іде через старий дерев’яний міст, залишений на згадку ще фронтовими саперами; рух величезний, дощаний настил щодня латають, i хоч з боку пасажирів нарікань зараз не чути, Лобода в думці все ж заспокоює їх, що не сьогодні-завтра цей ветхий міст буде знесено, замінено іншим, може, схожим на отой новий, що його добре видно з вікна автобуса: блищить ажурними арками вище по Дніпру, єднає береги, єднає заводи.

Відгуркотів розбитими дошками міст, автобус вилітає на широку асфальтовану дорогу, що йде якраз побіля плавнів і далі ще кудись, щоб десь там влитися в магістральні траси».

Олесь Гончар, «Собор», 1967

Зруйнований міст через Дніпро в Дніпропетровську. 1943 рік

Журнал «Строительство и архитектура Москвы», № 3, 1985.

Будівля педагогічного училища (1940)

Будинок учителів (1915)

Вулиця Інститутська, 1.

Споруджений для викладачів навчальних закладів Кам’янського. Найвиразніший у місті зразок «раціонального модерну».

Дніпродзержинськ у роки війни

Виявляється, на сайті міської ради викладено збірку архівних документів "Місто Дніпродзержинськ у роки війни (1941-1945)", видану в 2013 році до 70-річчя визволення міста.

Користуймося:

http://dndz.gov.ua/ua/osxfile/pg/260116906396484_p25_1o/508672668.pdf&sa=U&ved=0ahUKEwidvJOuuqnXAhVFuBoKHaMJDm0QFggEMAA&client=internal-uds-cse&cx=014487215184308620314:0kip_vntamm&usg=AOvVaw2bk8TLgCIxrQVHteztN9mp