Лідія Попова, «Монументальний живопис в архітектурі типових споруд»

«Побудований в центрі великого і зростаючого промислового району, Дніпродзержинський палац став його культурним центром. Тут, в ньому і на його території, відбуваються фізкультурні паради, різні огляди, працюють колективи самодіяльності, кіноустановка, проходять театральні гастролі, збори і т. п. Художники не «прикрашали» палац, а прагнули активізувати його роль в громадському житті міста. Вони врахували не тільки формальні засоби живопису – колір, лінію тощо, але і його певні можливості, що допомагають формуванню архітектурного простору засобами матеріальними (матеріал як фактура, поверхня, щільність; колір як насиченість, чистота, прозорість; простір як об’єм, глибина). Не залишився поза їх увагою й часовий фактор, що визначає еволюцію баченого в сприйнятті: використавши конструктивні елементи споруди, вони донесли до глядача образ мінливого світу, його вічний рух. Так, зміщеність об’єму по відношенню до центральної осі будівлі і повтор пілонів, які створюють відчуття простору, підказали Ламаху рішення його мозаїки».

Микола Коломієць, «Художній образ – основа синтезу»

«Блискуче, з великою майстерністю виконані В. Ламахом панно і Е. Катковим вітражі надають фойє Палацу хіміків надзвичайної урочистості і святковості».

Коломієць М. Художній образ – основа синтезу // Образотворче мистецтво. – 1973. – № 1.

Зоя Чегусова, «Сучасний український вітраж»

«Високим художнім і професіональним рівнем, самобутністю світосприйняття відзначається вітраж художника Е. Коткова «Наука» у Палаці культури хіміків у Дніпродзержинську (1970). Задуманий ще на стадії проектування споруди палацу, орієнтований на певну архітектуру і простір, він разом з темперним панно В. Ламаха став композиційно-організуючим центром досить великого фойє другого поверху. В цьому творі Е. Коткова намітилась суттєва тенденція сучасного мистецтва – тенденція інтелектуально-раціонального сприйняття світу. Тема його розкривається в галереї образів сучасних вчених. Еквівалент «науці» автор знаходить в образах людей, сповнених інтелекту і духовних сил, які сприймаються як втілення розумного, мислячого начала, непоборного прагнення осягнути неосяжне, тобто, уособлюють ідеали нашого сучасника. Включені в загальну композицію квіти – символ сонця, його життєдайної сили.

Галина Скляренко, «Творчість Валерія Ламаха (1925–1978): «Соцреалізм з людським обличчям». Додаток до картини епохи»

Фото 2019 року

«1960-ті добігали кінця. Радянське мистецтво загалом і стінопис зокрема вступали у новий період, оновлювали свою стилістику.

Якщо у 1960-ті монументальне мистецтво активно впливало на інші види образотворчості, то тепер відбувається майже зворотній процес: у стінопис повертаються різні види просторовості, сюжетні мотиви, з’являються камерні, навіть ліричні твори, серед технік поширюється інтерес до розпису.

І знову робота В. Ламаха відбивала (чи формувала?) ці нові тенденції. У 1969–1971 рр. вони з Е. Котковим оформлюють Палац культури хімічного комбінату у Дніпродзержинську. Завдяки їхнім творам типова споруда не тільки набула унікальності, а й відзначила нові тенденції у стінописі. Але, якщо мозаїка на фасаді «До сонця» і вітраж «Наука» ще мали ознаки стилю 1960-х, то саме розпис В. Ламаха «Життя» ніс в собі риси нового. Живописна композиція, що займала всю стіну в інтер’єрі, зображувала звичні для радянського мистецтва ідеалізовані образи, однак була побудована на окремих, детально прописаних сюжетних мотивах (збір яблук у фруктовому саду, молода жінка з дитиною відпочиває на траві, колгоспниці з урожаєм та ін.), що стилістично відсилали скоріше до Ренесансу».

Скляренко Г. Я. Творчість Валерія Ламаха (1925–1978). «Соцреалізм з людським обличчям». Додаток до картини епохи // Мистецтвознавство України: зб. наук. праць. Київ: ІПСМ НАМ України, 2015. Вип. 15. С. 157–170.

Н. Давыдова, «Эволюция образа в монументальной живописи» (журнал «Декоративное искусство СССР», 1975, № 4)

«В росписи Дворца культуры химиков в городе Днепродзержинске художник Ламах использует известную композиционную схему: он объединяет несколько не связанных единым действием человеческих групп, каждая из которых олицетворяет определенное понятие в общей цепи замысла. Не нов и принцип орнаментально-плоскостного размещения росписи на стене. Но трактовка образов имеет здесь некоторые новые качества. Отличительной чертой росписи Ламаха является активизация в ней роли отдельных персонажей, повышение их пластической самостоятельности. Здесь вместо надуманно-условных фигур зритель видит жизненно-достоверные образы современников, показанных за работой или на отдыхе. Сквозь жанровую описательность проступает совсем небытовой смысл; персонажи получают множественность значений, придающих образу символическое звучание. Однако символ здесь не отвлеченный, он наполнен реальным и эмоционально насыщенным содержанием».

Л. Попова, «Новые работы украинских монументалистов» (журнал «Декоративное искусство СССР», 1971, № 11)

«Во Дворце культуры химического комбината в Днепродзержинске, выпускающего удобрения для сельского хозяйства, тема росписей интерьера конкретна – связь химии и сельского хозяйства. Однако содержательность их определяется не только сюжетом; это и не просто композиция, украшающая наружные стены и интерьер, а живопись в архитектуре, пульсирующая в ней, привносящая в нее новые образные качества.

Книжка про Палац імені Горького 2004 року

«Полум’яні зорі» – пам’ятка доби найбільшого розвитку Кам’янського

Фото з Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного

Майже пів століття тому на Дніпробудівській вулиці, поряд із комплексом Дніпродзержинського індустріального інституту, постала будівля клубу «Полум’яні зорі», зведена спочатку як кафе «Студентське» або «Молодіжне» на 200 посадкових місць.

Дванадцять знімків Кам’янського-Дніпродзержинська влітку 2003 року

Центральна площа міста – тополі у сквері, «Ельдорадо» на розі та ще жодного пластикового вікна в будинку:

Двадцять знімків Кам’янського-Дніпродзержинська на межі століть

Фотографії 2000 (липень та серпень) і 2001 (січень та березень) років. 

«Подвійний» трамвай на площі Визволителів:

До 110-річчя від дня народження Ольги Брусової: спадщина видатної архітекторки Кам’янського

Сьогодні, першого числа липня, відзначається День архітектури України. А вже незабаром, 18 липня, виповниться 110 років від дня народження архітекторки Ольги Олексіївни Брусової (1916–1998), співавторки проєкту планування центру міста й авторки багатьох житлових будинків та культурних, громадських, побутових будівель повоєнної доби. 

Палац металургів у Кам’янському – знакова пам’ятка міста

Фото 1989 року

На початку тридцятих років минулого століття в Кам’янському за проєктом архітектора Володимира Заболотного було збудовано великий і величний Палац культури металургійного заводу.

Як у Кам’янському з’явився музей історії міста

Фото з листівки 1989 року 

Ці дні на межі січня й лютого відзначилися низкою важливих дат у становленні одного з найголовніших культурних закладів Кам’янського – музею історії міста.

Жовтень 1943-го: унікальна кінохроніка Кам’янського-Дніпродзержинська

25 жовтня 1943 року місто Дніпродзержинськ (Кам’янське) було визволено від нацистської окупації, яка тривала два роки, два місяці й два дні. Той сонячний осінній день у місті зафільмував фронтовий оператор Іван Грачов у кінохроніці "Життя відроджується", до якої увійшли, головним чином, пізніші зйомки обласного центру.

Кам’янське-Дніпродзержинськ: зорі архітектора Романенка

Щороку в перший понеділок жовтня відзначається міжнародне професійне свято – Всесвітній день архітектури. З нагоди цієї дати згадаймо талановитого фахівця, проєкти якого стали справжніми символами міста.

Кольоровий стемаліт – окраса фасадів Камʼянського 70-х років

Одним із цікавих оздоблювальних матеріалів своєї доби був стемаліт – гартоване скло, вкрите з тильного боку спеціальною емаллю. Стемаліт знайшов застосування і в низці будівель міста, й навіть через півстоліття барви його – там, де він зберігся, – анітрохи не зблякли та не потьмяніли.

Кам’янське в червні 2015-го: дванадцять знімків із десятилітньою історією

Колишня світлова вивіска кіноконцертного залу "Мир"

Десять років – багато це чи ні? Невеликий період історичного часу, але такий поважний відтинок людського життя. Ці знімки тодішнього поки ще Дніпродзержинська були зроблені автором у червні 2015 року.

Як втілився стиль модерн в архітектурі Кам’янського

Щороку 10 червня відзначається Всесвітній день модерну. Цей стиль, різновиди якого називалися у Франції "ар-нуво", в Німеччині "югендстиль", в Австрії "сецесія", на початку двадцятого століття прийшов на зміну історичним мистецьким напрямам, ознаменувавши творчий пошук тогочасних художників і архітекторів. У звичному нам вигляді він вирізнявся примхливістю, декоративністю, вигадливістю, плинністю та мінливістю форм. І, що не менш важливо, – новітніми технічними й конструктивними засобами.

Кам’янський театр у 1931 році

«Плякат на XIV річницю Жовтня на міському театрі у м. Кам’янському». Фото із збірки «На шляхах перебудови. Київський художній інститут 1930–1932».

Будинки коксохімзаводу – зразкова забудова 30-х років у Кам’янському

Фото 1989 року

У 1931 році в Кам’янському стає до ладу перший з двох коксохімічних заводів міста, відомий в історії як ДКХЗ. Одним із найцікавіших зразків його містобудівної спадщини є комплекс будинків, який виріс до середини тридцятих років південніше від тодішніх високовольтних ліній, на майбутній Ленінградській вулиці (згодом – проспект Аношкіна, Відродження).