«Горплощадка» ЗШД (ПХЗ)

«Архітектори і проектувальники Дніпропетровського облміськсільпроекту, реалізуючи рекомендації Всесоюзної наради будівельників, розробляють проектні рішення, що передбачають забудову жилих масивів, магістралей і кварталів з широким застосуванням типових і повторюваних проектів. Перший досвід проектування великого жилого масиву за типовими проектами одержаний Облміськсільпроектом у 1950–1955 рр. при рішенні забудови південно-східного району м. Дніпродзержинська (автори проекту: архітектор В. Мартинов, інженери В. Кокін, Є. Мунтян, В. Алакозов і Л. Базилєєва).

Як відомо, велике значення для формування архітектурного обличчя міста мають прийоми планіровки і розміщення кварталів. Основним принципом при розміщенні проектованого масиву житла в південно-східному районі м. Дніпродзержинська було створення на площі в 40 гектарів нового жилого району. Межі кварталів, які виходять на магістральні Високовольтну і Запорізьку вулиці, передбачалось забудувати 4- і 5-поверховими будівлями за повторними й індивідуальними проектами, бо тоді не було типових проектів жилих будинків такої етажності. Основна ж маса жилої забудови в 2 і 3 поверхи загальною жилою площею понад 26 тис. кв. метрів виконана виключно за типовими проектами жилих будинків і гуртожитків (серія № 228). Крім жилих будинків і гуртожитків за типовими проектами збудовано клуб, лікарню з поліклінікою та їдальні.

Території кварталів, забудованих за типовими проектами, вирішені у вигляді зелених масивів, на окремих ділянках яких розміщуються об’єкти культурного й господарського призначення. Також виконані за типовими проектами окремо стоячі садки на 100 дітей, дитячі ясла, їдальні і т. д.

Наявність великих схилів вимагала влаштування цокольних поверхів. Залежно від посадки на рельєф ці цоколі використані для житла і побутових закладів. Мова йде про невеликі магазини, майстерні побутового обслужування, червоні кутки, піонерські форпости, будинкоуправління, організація яких передбачена в кожному кварталі.

При прив’язці типових проектів жилих будинків, гуртожитків, дитячих закладів проектувальники забезпечили нормальні санітарно-гігієнічні й побутові умови, спланували території кварталів, створивши зручні під’їзди до будівель, озеленили внутріквартальні простори. Показово, що жилі квартали, запроектовані за типовими проектами серії 228, незважаючи на те, що ця серія застаріла і має багато недоліків, мають зручні квартири і благоустроєні квартали, в той час як 4–5-поверхові будівлі індивідуального проектування досі ще споруджуються. Вартість 1 кв. метра в будинках серії 228 нижча, ніж в індивідуальних 5-поверхових будинках.

Слід відзначити, що площу кожного жилого кварталу треба було збільшити в середньому з 3,5 гектара до 6–10, що скоротило б сітки міських вулиць з дорогим благоустроєм, зменшило б витрати на їх утримання. В центрі кожного кварталу можна було організувати великий внутріквартальний сад із спортивними площадками».

Архітектор М. Шнеєрсон, «Застосування типових проектів у житловому й цивільному будівництві» («Архітектура і будівництво». – 1955. – № 5).

Фото: вулиця Черняховського, 70-ті роки.