Масова забудова Дніпровського металургійного заводу 20-х років

У 1925-му після довгих років занепаду, спричинених громадянською війною, в Кам’янському стає до ладу металургійний завод. Гостро постає проблема житла для працівників. Західніше Верхньої колонії розпочинається будівництво нового селища металургів з одно- та двоповерхових будинків за проектами відомого українського архітектора Віктора Карповича Троценка. Споруджувались вони з монолітного шлакобетону: шлаку на заводі, звісна річ, було вдосталь.

Фото звідси

Центральною вулицею району стала Головна Селищна, яка дотепер зберегла свою назву. Посередині цієї широкої вулиці було влаштовано сквер – Комсомольський парк:

На карті 50-х років

У кварталах на північ від Головної Селищної постають одноповерхові двоквартирні будинки:

На південь – двоповерхові чотириквартирні:

Фото 80-х років

Найвідомішим із них став будинок № 40 на проспекті Пеліна, де у тридцяті роки мешкав з родиною такий собі Л. І. Брежнєв:

«Каким он парнем был»

У родинному колі після демобілізації. 1946 рік

Фото 1964 року

Фото 1979 року, останній приїзд до рідного міста

Вулиця Головна Селищна, колишній дитсадок:

Житлово-комунальний відділ заводу:

Забудова вулиці Вокзальної:

Крім того, у новому районі було зведено декілька ошатних двоквартирних будиночків в українському стилі, теж за проектом архітектора Троценка. Побудовані вони зі шлакової цегли:

Фото 80-х років

Згодом, починаючи з 1928 року, здійснюється забудова району в межах вулиць Дзержинського, Спортивної, Сировця та Комунарної:

На карті 50-х років

Тут постають двоповерхові шлакоблокові будинки, кожен на вісім квартир:

Набагато пізніше їх балкони були укріплені зварними кронштейнами:

Деякі будинки зберегли первісну етернітову покрівлю:

Стовпчики декоративної огорожі – із рейок для рудничних вагонеток:

Достойним завершенням цього району став Палац культури металургів, споруджений у 1932 році за проектом Володимира Гнатовича Заболотного.