Іван Кавалерідзе і Кам’янське

135 років виповнюється сьогодні від дня народження видатного українського скульптора, кінорежисера, драматурга Івана Петровича Кавалерідзе (1887–1978). Пов’язано його ім’я і з Кам’янським-Дніпродзержинськом: митець став автором перших пам’ятників Леніну та Дзержинському в місті.

«З ініціятиви самих робітників було утворено комісію і на майдані збудовано пам’ятника Прометеєві, що порвав ланцюги й приніс світло. А зараз робітники самі поміж себе зібрали 10 тисяч карб. і будують біля свого театру по проєкту скульптора Кавалерідзе пам’ятник Ленінові. Пам’ятника буде відкрито підчас Жовтневих свят», – йшлося у нарисі М. Мищенка «Казка Червоного Жовтня» в журналі «Всесвіт» № 45 за 1927 рік.

Незадовго до того Кавалерідзе прибув у Кам’янське, щоб обрати місце для монумента. Пам’ятник «Прометей» відразу сподобався митцеві. Зустрівся гість і з його автором Олексієм Яковичем Соколом – безперечно, двом видатним творцям було про що поговорити. Разом із Соколом вони схвалили й місце розташування нового пам’ятника – на площі біля театру, яка тоді була центральною в Кам’янському.

Кам’янський монумент вийшов схожим на пам’ятник авторства того ж Кавалерідзе, відкритий роком раніше в місті Шостка (нині Сумської області, а тоді – Глухівської округи). Окрім статуї Леніна, до комплексу шосткинського пам’ятника входили фігури робітника з ліхтарем-світочем і селянина з серпом, а також газетний кіоск, трибуна, радіорубка та кінобудка. Такий собі синтез образотворчого мистецтва, масової інформації та пропаганди – цілком у дусі того часу. Нацистської окупації монумент, звісно, не пережив.

У кам’янському пам’ятнику фігура Леніна була такою самою, а от скульптури робітника й селянина – іншими. Проте іконографію мали подібну: робітник підносив угору світильник, а селянин, окрім серпа, тримав сніп. «Збудовано робітниками та службовцями Кам’янського району на знак 10-ї роковини пролетарської революції. 19 7/ХІ 27», – такі слова було накреслено на п’єдесталі статуї вождя.

Цей монументальний комплекс проіснував недовго. У ході реконструкції площі в тридцяті роки у ньому знесли все, окрім постаті Леніна, гітлерівці ж у 1941-му довершили справу. Згодом німці встановили на опустілому «ленінському» п’єдесталі бетонного орла зі свастикою, який простояв до визволення міста від нацистських загарбників у 1943 році.

Якщо авангардистський вождь із робітником і селянином були створені в ліберальні двадцяті роки та належали до періоду пошуку автором нових шляхів у монументальній скульптурі, то скромний, але майстерно виконаний митцем для міста пам’ятник «залізному Феліксу» 1948 року став витвором доби єдиновірного соцреалізму. Розташований перед управлінням металургійного заводу імені Дзержинського, він перестав існувати вже за новітніх часів.

Чи приїздив Кавалерідзе до міста іще? З’ясувати цього не вдалося. Відомо лише, що митець високо оцінював із художнього погляду й нові пам’ятники Леніну (1958) та Дзержинському (1967) авторства видатного кам’янчанина Івана Гавриловича Першудчева, зниклі з міського простору в 2014 та 2016 роках відповідно.

P. S. Уся інформація в цьому дописі розміщена виключно з дослідницькою метою, має документальний характер і жодною мірою не пропагує будь-якої політичної ідеології: комуністичної, нацистської абощо. Годі вам тут.