Спробуймо уявити оцю платформу десь на межі двадцятого й двадцять першого століть. Тоді по Кам’янській вітці щодоби курсували п’ять пар електричок, у яких по місту пересувалася сила-силенна люду.
Масивні решітки перонної огорожі фарбовані у зелене, а самі поруччя – у червоне. Над поруччям підносяться написи «Пл. 4 км». Раніше вони були з окремих літер по залізній сітці, а на той час – уже фарбою по білих табличках. Усе металеве ще на місці, не розікрадене. Проте світильники на стовпах, здається, вже не працювали.
Майданчик довкола павільйона, вимощений білим мармуром. Уздовж даху споруди – світловий еркер, стінки його з побитих уже склоблоків. У дверях – віконечко каси. Чи багато людей купувало квитки там? А зовні, над лавою, – розклад: на Дніпродзержинськ (вантажну станцію), Дніпродзержинськ-Лівобережний, Балівку, Новомосковськ.
На старих дерев’яних шпалах спочивають важкі рейки. Скрізь по вітці височіють потемнілі залізобетонні опори часів електрифікації лінії: двотаврового профілю, з безліччю восьмикутних отворів у перетинці. Кілометрові стовпи, як подвійні топірці. Між ними через кожні сто метрів залізобетонні стовпчики з цифрами – пікети.
Платформу минають вантажні поїзди, нескінченні, під вічними могутніми електровозами. Інші – тепловозною тягою: чехословацькі маневрові тепловози, барвисті, деякі ще з червоними зірками в лобах. Та й окремі локомотиви бігають туди-сюди.
Лінією ходять зелені круглоголові електрички Ризького вагонобудівного заводу. Колись на кабінах були об’ємні радянські герби із білого сплаву, згодом їх позривано й натомість домальовано широкі червоні смуги. Часом курсують і новіші, теж ризькі електропоїзди – з кутастими кабінами та емблемами «RVR» на них.
Рух електричок по цій платформі починається десь пів на шосту ранку, коли йде перша – з Дніпропетровська на Дніпродзержинськ-Лівобережний. А менш ніж за півгодини тут проходить зустрічна, з Балівки на Дніпропетровськ.
Згодом, близько сьомої, зупиняється єдина електричка «Дніпропетровськ – Новомосковськ», вона прямує цим маршрутом більше трьох з половиною годин в один бік. Незадовго до дев’ятої проходить поїзд зі станції Дніпродзержинськ-Лівобережний. Це та електричка, що йшла туди рано-вранці, повертається до обласного центру.
Початок на першу дня, і через платформу йде «Дніпропетровськ – Дніпродзержинськ-Вантажний». За двадцять хвилин цей поїзд досягне своєї кінцевої зупинки, побуде там менше ніж півтори години – і вирушить назад. Через «4-й кілометр» він ітиме, коли буде початок на третю, а слідом за ним уже через півгодини вертатиметься новомосковський.
О пів на п’яту проходить електричка до Балівки. Потім вона зупиниться тут ще раз – о восьмій вечора, прямуючи зворотно на Дніпропетровськ.
А вже далеко по опівночі зробить тут зупинку ще одна, теж на Балівку. Вона прибуде на свою кінцеву близько другої години, коли всі інші електрички довколишнього краю сплять і бачать сни. Постоїть там деякий час і, коли ще й на світ не займатиметься, вирушить назад на Дніпропетровськ. І все повториться знову – ніби так триватиме завжди.
Див. також: П’ЯТИСОТВАТНЕ СОНЦЕ
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.