Житловий будинок Дніпродзержинського коксохімічного заводу (1949)

Проспект Тараса Шевченка (вулиця Сировця), 17.

Палац щастя

Проспект Гімназичний (Пеліна), 47. Довоєнний чотириквартирний будинок, де мешкало керівництво Дніпродзержинського коксохімічного заводу. Після реконструкції – Будинок урочистих подій, відкритий у 1969 році. Нині – відділ державної реєстрації актів цивільного стану Заводського району.

Фото з альбому «Дніпродзержинськ» 1981 року

Літературне про трамвай

Фото звідси

В останньому, незавершеному творі Валер’яна Підмогильного «Повість без назви» (1933–34) є цікавий епізод, де герой порівнює тодішні звичаї столичні, тобто харківські, з київськими. Якраз на прикладі трамваю.

Брама Проектної вулиці

Станція Тритузна (1884)

Придніпровський хімічний завод: благоустрій міста і підприємства, 70-ті роки

Скульптури та пам’ятники центральної площі в Дніпродзержинську-Кам’янському

Цех № 4 «Нітрофос» (1965) Придніпровського хімічного заводу

Фото 1995 року з книги «Приднепровский химический завод»

111 років від дня народження Василя Мисика

Шлях

В чорноземлю аж по коліна вріс,

Високу гору перерізав косо

І петлями з узвозу на узвіз

Послався в степ, де дрібно, наче просо,

Рябіли селища в легкім диму,

Висів вітряк і обертався злегка.

А він усе обходив їх, тому

Що давній він і путь його далека.

Роги достатку

Гуртожитки та їдальня № 7 колишнього Придніпровського хімічного заводу.

Залізнична будка (сторожовий будиночок) на Кам’янській вітці

У часи спорудження цього будинку довкола не було нічого, окрім степу та залізниці, що прокладалася. Наступних сто двадцять років у ньому мешкали люди. Відселений уже в ХХІ столітті, кілька років перебував у запустінні, а нині добудований і перебудований.

До Дня металурга

Фото з книги «Завод имени Дзержинского», що вийшла в 1939 році до 50-ліття підприємства. Ось як прокоментував нам цей знімок краєзнавець Олександр Слоневський:

«Иногда во время разливки чугуна или стали в изложницы (или при аварийных ситуациях) чугун проливается на пол или на ж/д пути и застывает коркой. Потом его необходимо удалить. Это делали разными способами (лом, кувалда), один из которых показан на снимке. Двое крайних рабочих поднимают за ручки такую супер-кувалду и с размаху бьют по чугунной корке. Удар получается гораздо сильнее, чем если бы они били поодиночке. В центре другой рабочий координирует движения крайних, чтобы они били синхронно».

Проспектом Тараса Шевченка

Житловий будинок металургійного заводу (1934)

Проспект Тараса Шевченка (вулиця Сировця), № 15.

Модернізм і постмодернізм. В’їзний знак міста з боку Дніпропетровська

Фото 70-х років

Площа Леніна, кінець 80-х років

Виконком Заводської районної Ради народних депутатів (1975)

Типовий, але харизматичний завдяки поєднанню білої плитки й червоного стемаліту.

Фото з альбому «Город пламенных зорь Днепродзержинск» 1976 року

Житловий будинок державної районної електростанції (1937)

Проспект Гімназичний (Пеліна), 53.

Фото 1989 року

Мистецька сторінка

Ієронімус Босх. Фрагмент триптиха «Сад земних насолод» (назва не авторська, а належить пізнішим дослідникам). Близько 1500 року

Виконком міської Ради народних депутатів (1967)

Заслужений архітектор України Едуард Петрович Чубаров. Будівля міськкому партії та виконкому Дніпродзержинської (Кам’янської) міської ради, 1966–1967.

Дитяче містечко на житломасиві Сонячний у Дніпропетровську (1980)

З альбому «Дніпропетровщина» 1983 року

Паровоз-пам’ятник на Нижньодніпровському вузлі

До Дня архітектури України

Відеокліп на пісню Каті Chilly «Я – молодая» (2004, вийшов у 2006) режисерів братів Стеколенків знімався в Київському палаці дітей та юнацтва – справжній пам’ятці архітектури шістдесятих років.

Дитсадок № 26 (1938)

Вулиця Медична, 3а.

Громадська лазня на Банному спуску (1906)

Збудована на вимогу робітників, висунуту на початку революції 1905 року. Дала назву Банному спуску – одній із вулиць старого Кам’янського, нині не існуючій.

Медичний коледж (1938)

Первісно – фельдшерсько-акушерська школа.

Паровий млин у Романковому

Житлові будинки Дніпродзержинського коксохімічного заводу (1938)

Вулиця Галини Романової, 3 і 5.