Заводське училище (1893) – фаховий коледж ДДТУ

Стадіон «Перемога» (1955)

Стадіон «Перемога» Придніпровського хімічного заводу, відкритий 1955 року, місткістю 16 тисяч глядачів, що становило десяту частину тодішнього населення міста.

Знімки із зібрання Виктор Куленко.

9-й мікрорайон: нереалізоване

Фото з архіву Мороза Олега Миколайовича, місто Кам’янське

Проєкт 9-го мікрорайону лівобережжя було розроблено Київським НДПІ містобудування (головний архітектор проєкту Тарас Григорович Довженко) та реалізовано у відповідності до генерального плану. Проте дещо із запланованого так і не втілилось у життя.

Карби

Між 1-м та 2-м мікрорайонами Лівого берега на бульварі Будівельників передбачалося звести величний Палац урочистих подій. Ансамбль площі Дзержинського планувалося доповнити будівлею бібліотеки на 500 тисяч томів. На Ленінградській вулиці біля будинку №64 накреслювалося будівництво державного архіву на 150 тисяч одиниць зберігання. На Дорожній вулиці біля залізничного вокзалу гадалося спорудити транзитний автовокзал із підземним переходом до міста. У комплексі індустріального інституту за індивідуальним проєктом Діпровузу було розпочато будівництво актового залу на 900 місць.

Сергій Ісаєв. Вітражі в ресторані «Дніпро» (1977)

Фото: Січеславська організація Національної спілки художників України

Частка Харкова в Кам’янському

До найцікавіших будівель Кам’янського кінця двадцятих – початку тридцятих років належить двоповерховий корпус колишньої 3-ї міської лікарні. Свого часу він доповнив собою комплекс історичної земської лікарні, витриманий у стилі модерн.

Міжмікрорайонний центр на лівобережжі

Міжмікрорайонний громадсько-торговельний центр на лівобережжі Дніпродзержинська, головний архітектор проекту Олег Костянтинович Стукалов. Будівництво було розпочато, потім припинено, а в дев’яності незавершений комплекс розібрали.

Аношкін у 1948 році

1 (14) жовтня 1907 року народився Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії, почесний громадянин міста Михайло Прокопович Аношкін (1907–1995), директор Придніпровського хімічного заводу в 1948–1975 рр.

Фото: М. П. Аношкін у 1948 році, коли був призначений директором споруджуваного заводу №906 – майбутнього ПХЗ.

Поліклініка вагонобудівного заводу (1979), фото 2016 року

Дніпродзержинськ у фільмі «Leonid I. Brezhnev» (1973)

Краєвиди міста в презентаційному фільмі «Leonid I. Brezhnev», знятому до візиту Генерального секретаря в Сполучені Штати Америки 1973 року.

Олексій Федорович Гордієнко

Олексій Федорович Гордієнко (1929–2010), перший секретар міськкому в 1975–1983 роках. До його 70-річчя було опубліковано цікавий спогад Ктитарєва про часи спільної роботи з ювіляром, розбудову міста в ті роки.

Почесний громадянин міста Микола Михайлович Ктитарєв (21.04.1925 – 03.08.2014)

Народився в місті Кам’янське (з 1936 – Дніпродзержинськ) у родині робітника металургійного заводу. Учасник війни з 1943 року. За винятковий героїзм, проявлений під час бойових дій у районі Марієнфельде (Німеччина), в 1945 році нагороджений медаллю «За відвагу».

Демюр Ю., «Архитектура Днепродзержинского гидроузла»

«Архитектурное решение Днепродзержинского гидроузла разработали архитекторы Ю. Демюр, А. Коваленко, Н. Коваль, К. Лихтенберг, А. Маяк, П. Мозговой, И. Самохвалова».

Демюр Ю. Архитектура Днепродзержинского гидроузла // Строительство и архитектура. – 1966. – № 6. – С. 3–5.

Кінотеатр «Комсомолець» (1977), травень 2020 року

У РАЦСі Дніпровського району

Художники Олександр Чегорка (проєкт), Віктор Тесля, гобелени – Ліна Морозова. 1989–90.

План забудови кварталів східної частини центрального району міста Дніпродзержинська

Автор проєкту – головний архітектор міста Сергій Георгійович Брусов. 1947 чи 1949 рік?

Житлова забудова Баглійського коксохімічного заводу (1949–1952)

«Квартал жилых домов запроектирован с мастерским использованием и рациональной переработкой существующих в то время типовых проектов, а также созданием оригинальных малых форм – оград с коваными воротами и калитками, подпорных стенок, пергол, цветников и клумб. Главным достоинством объемно-пространственной композиции квартала является то, что все разрывы и видовые внутренние перспективы замыкаются путем тщательно выверенной постановки жилых домов в серединной части квартала».

«Квартал является одним из наиболее удачных примеров привязки и рациональной переработки типовых проектов в архитектуре послевоенного десятилетия».

Перечень архитектурных объектов советского периода, предлагаемых для включения в «Свод памятников архитектуры и градостроительства Днепропетровской области». Исполнители: Андрущенко Н. П., Килессо С. К., Бажанова Т. И. и др. – Киевский филиал Всесоюзного научно-исследовательского института теории архитектуры и градостроительства (КиевВНИИТАГ), 1989 г.

«Горплощадка» ЗШД (ПХЗ)

«Днепродзержинск. Год 1975»

Із журналу «Строительство и архитектура», №1, 1972.

Вітражі у концертній залі дитячої музичної школи №1

Готель «Зоря» (1974) в листопаді 2018 року

Будинки архітектора Петрова

Зодчий і педагог Олег Борисович Петров (1914–1994) – видатна постать в історії краю. Професор, засновник архітектурного факультету в Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті, фундатор архітектурної школи Придніпров’я.

1943 року Олег Петров у лавах діючої армії брав участь у форсуванні Дніпра та визволенні Дніпродзержинська. А на початку 50-х він створить один із найвеличніших архітектурних ансамблів міста.

Терацо в Палаці культури «Хімік» (1970)

Вітражі колишнього універмагу «Дитячий світ»

Вітраж із Прометеєм у колишньому клубі Дніпродзержинського коксохімічного заводу

Кам’янське до Дніпродзержинська. 1925–1935

У 1925 році після довгих років запустіння стає до ладу металургійний завод – місто оживає.

Трохи згодом Дзиґа Вертов знімає тут свій перший український фільм, а бойчукіст Липківський присвячує заводу найвідомішу серію своїх робіт.

На центральній площі міста відкривається авангардистський монумент авторства Кавалерідзе: Ленін в оточенні робітника й селянина.

У новому селищі металургів зводяться вигадливі будиночки Троценка в українському стилі. 

На заводі зростають нові функціоналістські цехи за проєктами бюро Альберта Кана, а в місті – не менш функціоналістська масова забудова Ернста Мая.

Постає видатний Палац металургів авторства Заболотного та ціла низка інших достойних зразків конструктивізму: будинок-комуна, житлокомбінат, фабрика-кухня, училище, школа, лікарня, кругла заводська лазня тощо.

Постають нові заводи: вагонобудівний, коксохімічний, цементний, а також Кам’янська ДРЕС.

Голодомор завдає страшного удару по приміських селах, не оминає і самого Кам’янського.

У середині тридцятих розпочинається будівництво азотно-тукового комбінату, соцмісто для якого, вже в «перехідному стилі», проєктує з групою Швецько-Вінецький.

У цей же час Тацій зі співавторами створює над Дніпром чудовий Будинок відпочинку металургів.

Відкриваються інститут, музей, театр. Запускається трамвайний рух.

Місто стає одним із найпотужніших промислових центрів країни. 

1 лютого 1936 року його перейменовують у Дніпродзержинськ.

Сграфіто Михайла Додарева та вітражі Михайла Мігріна у залі мистецтв індустріального технікуму (коледжу), 1989

Вітражі у дитсадку №18 Дніпровського металургійного комбінату (1975)

Наскрізні барельєфи на ГЕС. Скульптор Іван Гаврилович Першудчев, 1965