Як на лівобережжі Кам’янського 10-й мікрорайон збудували

Первісний проєкт планування Лівого берега було розроблено Київським науково-дослідним і проєктним інститутом містобудування. Зокрема, в проєктній пропозиції майбутнього 10-го мікрорайону кияни накреслили забудову у вигляді велетенських трилисників та інших грандіозних структур:

Репортаж із 1957-го: перший магазин самообслуговування в Кам’янському

Ми вже розповідали про те, як у 1979 році в центрі міста відкрився універсальний продовольчий магазин нового типу – універсам. Але спроби впровадити самообслуговування в міських магазинах здійснювалися набагато раніше. Згадаймо першу з них.

Як для кам’янських металургів будинок відпочинку спорудили

Малюнок художника Б. Ф. Рибченкова з видання "Жены инженеров. Общественницы тяжелой промышленности" 1937 року

120 років сьогодні виповнюється від дня народження видатного українського архітектора Олекси Тація (1903–1967). Збагатив митець і спадщину Кам’янського: за його проєктом, виконаним у співавторстві з архітекторами Борисом Ведерниковим і Миколою Іванченком, у 1935 році було споруджено будинок відпочинку Дніпровського металургійного заводу в селі Щурівка біля Верхньодніпровська. Більше того, цей комплекс став одним із знакових творів у біографії Тація.

Як у Кам’янському басейн міжнародного класу збудували

У середу, 12 березня 1969 року, в місті відкрився плавальний басейн спортивного комплексу "Прометей" Придніпровського хімічного заводу.

Спадщина ПХЗ в Кам’янському: забудова Горплощадки й довкола

Ще в другій половині сорокових років тут був один із розлогих кутків старого Кам’янського зі скромними будиночками та неосяжними городами: Перший і Другий Запорізькі провулки, Мала Запорізька вулиця. Лише неподалік високовольтних ліній майбутнього проспекту Аношкіна височіли довоєнні будинки Дніпродзержинського коксохімічного заводу: гуртожиток – нині економічний коледж – і три чотириповерхівки, у кімнаті однієї з яких тоді мешкав інженер ДКХЗ Володимир Щербицький, майбутній очільник радянської України. І трамвай № 2 піднімався ще не існуючим проспектом Свободи, минаючи "шевченківські" хати.