Державний банк: епілог

«Арх. Кащенко и Ветров, при участии Перцовского, работают над проектами банков для г.г. Днепродзержинска и Никополя. Здания, учитывая их относительно небольшие об’емы, решены в монументальных формах, увеличивающих масштаб сооружений», – такі слова з публікації «В мастерских», уміщеної в архітектурній збірці Дніпропетровщини «Наша работа» 1936 року, були присвячені створенню найошатнішої будівлі міста тридцятих років.

Будівництво Державного банку за проєктом видного дніпропетровського архітектора Бориса Симоновича Кащенка було завершено в 1937 році. Центром композиції триповерхової будівлі став високий об’єм операційної зали на другому поверсі, а перший поверх та бокові крила було відведено для допоміжних служб. Середню частину будівлі – з написом «Державний банк» вишуканого шрифту, із неодмінною крапкою наприкінці, – було виділено накладною аркадою з барельєфами військових, робітників, селян. Обабіч розташовувалися два великі рельєфні панно, присвячені промисловості та сільському господарству.

На першому з них фігури тримали транспарант, де праворуч було зображено Дніпрогес та літак над ним у небі, а ліворуч, за крислатим дубом, – доменні печі з кауперами, естакади та промислову будівлю з димлячими трубами. На другому ж транспаранті містилися сільськогосподарські споруди з вежами елеваторів, колосистий лан, трактор з двома причепами, людина верхи на коні, корова, плуг, а серединним роздільником слугувала яблуня, обтяжена рясними плодами.

Не звідавши ані воєнних руйнувань, ані вигадливих реконструкцій, Державний банк спокійно діяв за своїм призначенням понад півстоліття. Згодом, у пострадянські часи, він припинив бути «державним» – будівля стала належати одному з комерційних банків. Тоді ж, у дев’яності, через аварійний стан було розібрано та замінено металевим поруччям балюстради трьох балконів над входом (у 2021 році через ті самі причини знесено й балюстради двох великих балконів третього поверху). Усередині будівлю, традиційно для таких установ, було піддано «євроремонту». Не збереглися тоді й дубові вхідні двері гарного рисунка, з великими мідними ручками.

Та найбільших, непоправних втрат будівля зазнала влітку 2024 року, коли чергові власники збили усі її рельєфи з написом включно, так само як і площадки згаданих великих балконів. Постаті тих, що Україну воздвигли, які вісімдесят сім років дивилися з височини і бачили все, та витвори їхнього розуму й рук були знищені в часи великого очманіння.

«Здание отличается тщательной прорисовкой балконов, кронштейнов, наличников, картуша, других деталей фасада и интерьеров, – наголошували в 1989 році фахівці Київської філії Всесоюзного науково-дослідного інституту теорії архітектури та містобудування у переліку архітектурних об’єктів радянського періоду, пропонованих для включення до зводу пам’яток архітектури і містобудування Дніпропетровської області. – Здание является оригинальным произведением архитектуры 30-х гг. и запроектировано классиком отечественного зодчества».

Те, що мало бути прологом, стало епілогом.