У 1947 році було затверджено типовий проєкт 222, розроблений архітектурною майстернею при Міністерстві освіти РРФСР, – школа на 400 учнів авторства архітекторів Вавировського та Великанова. Він став одним із найпоширеніших повоєнних проєктів, за яким спорудили безліч шкільних будівель, зокрема й в Україні.
Чотири таких школи виросли на початку п’ятдесятих років у різних районах тодішнього Дніпродзержинська. Вони стали першими типовими школами, зведеними після війни: доти місто обходилося довоєнними та дореволюційними будівлями.
Нині жодна з цих чотирьох шкіл не зберегла свого первісного призначення, адже надалі в місті з’являлися більші й сучасніші освітні заклади, а невеликі – розбудовувалися або зачинялися.
На Республіканській вулиці постала вечірня школа № 9 робітничої молоді металургійного заводу. Потім у цій будівлі розташовувалася середня школа № 25, а нині тут містяться різні фірми.
Старий корпус школи № 14 у забудові заводу шлакових добрив (майбутнього Придніпровського хімічного заводу) в Соцмісті зайняв заклад позашкільної освіти – станція юних техніків.
Школа № 29, зведена у селищі Баглійського коксохімічного заводу, стала першим корпусом фізкультурного технікуму, згодом – коледжу фізичного виховання.
Та найбільш вишуканою реалізацією цього типового проєкту стала школа № 2, збудована тим-таки Баглійським коксохімзаводом у центральній частині міста. Фахівці Харківського відділення Міськбудпроєкту переробили та збагатили проєкт, надавши йому вигляд ошатного палацу. Чотириколонний портик над входом, численні оздоби в стилі українського бароко наділили споруду особливою витонченістю та пов’язали її в єдиний ансамбль із сусідніми кварталами БКХЗ.
Згодом цю будівлю займав міський відділ освіти, а багатьом городянам вона пам’ятна як Заводський районний відділ міліції, що розташовувався там тривалий час.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.