Видно, що воєнні дії для будівлі не минулися без деяких втрат. Зруйновано один з бокових ґанків із шатрами – він був симетричний тому, який бачимо ліворуч на знімку. Зазнав пошкоджень і третій ярус дзвіниці.
Доля цієї пам’ятки в двадцятому столітті була непростою. У церкві, зачиненій радянською владою наприкінці 1929 року, спочатку гадали облаштувати величезну книгозбірню, а в 1932 році тут – на протилежність церкві – відкрили Музей революції.
Частину церковних речей тоді перенесли до підвалу, але більшість просто знищили. Було зафарбовано й розписи в стилі модерн авторства Олексія Яковича Сокола, від яких нині збереглися лише фрагменти.
Із маківок церкви зняли хрести й натомість увінчали будівлю символами нової доби, для обслуговування яких встановили металеві драбини – очевидно, там влаштували електричну підсвітку. Повністю розібрали церковну огорожу з боку вулиці.
Більше того, було пробито вхід просто у вівтарній апсиді – напівкруглому виступі зі східного боку будівлі. Певно, це мало символізувати цілковиту перемогу над релігією, адже вівтар – то головна частина церкви й місце, куди вільно заходити лише священнослужителям.
Під час нацистської окупації церква знову стала діючою і залишалась такою до 1960 року, коли її було вдруге зачинено. Після того тут розмістився музей історії міста, який перебрався звідси до нової сучасної будівлі в 1984 році.

Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.