Колишній тубдиспансер у Кам’янському: з історії непересічної будівлі

У 1952 році на просторій ділянці в районі нової міської забудови відкрився щойно споруджений туберкульозний санаторій металургійного заводу на 100 місць. Проєкт цієї будівлі виконав у 1948 році Придніпровський Промбудпроєкт (Дніпропетровськ), архітектори Матвій Григорович Клебанов та Павло Антонович Завалинич.

Будівництво закладу тривало в 1950–1951 роках. На відміну від сусіднього, теж побудованого металургійним заводом лікарняного комплексу, де Клебанов здійснив прив’язку типових проєктів Островського та Якобсона, санаторій став цілком собі оригінальним витвором і однією з найцікавіших тогочасних будівель міста.

«У нашому місті зростає сітка лікувальних установ, провадяться роботи по охороні праці, застосовуються найновіші методи лікування.

На знімку: загальний вигляд нового профілакторію, збудованого у цьому році для обслужування трудящих», 

 – таким текстом супроводжено це фото Ф. Козловського в газеті «Дзержинець» від 30 грудня 1952 року.

Сім наступних десятиліть цей заклад обслуговував населення міста, а також надавав стаціонарну медичну допомогу в боротьбі з підступною недугою. Тривалий час він був відомий як протитуберкульозний диспансер, кілька років тому увійшов до складу Дніпропетровського обласного медичного центру соціально значущих хвороб. А в ніч проти 29 липня 2025 року непересічна будівля зазнала сильних пошкоджень внаслідок ворожого обстрілу, який призвів тоді й до людських жертв.

Окрім тубсанаторію, в цьому кварталі з боку вулиці Миру було споруджено дитячий будинок на 100 місць для металургійного заводу: той самий Придніпровський Промбудпроєкт, ті самі автори Клебанов і Завалинич, ті самі роки проєктування (1948) та будівництва (1950–1951). Потім у цій симпатичній будівлі розташувалася Станція юних техніків, пізніше – Будинок творчості дітей та юнацтва, переведений згодом до колишнього дитсадка на Звенигородській вулиці. Після цього тут певний час розміщувалося відділення того-таки диспансеру.