Граніт і каштани. Благоустрій скверу центрального проспекту (1976)

11 травня 1975 року Міністерство культури СРСР видало наказ про проєктування погруддя Леоніда Ілліча Брежнєва, який мав звання Героя Соціалістичної Праці та Героя Радянського Союзу, для встановлення на його батьківщині у Дніпродзержинську. Такий пам’ятний знак належало спорудити відповідно до законодавства як двічі Герою. Виконання проєкту було доручено скульптору Віктору Олександровичу Соніну, архітекторам Круглову та Кулеву, інженеру Румянцеву.

Третього жовтня того ж року виконавчий комітет Дніпропетровської обласної ради погодився із пропозицією Дніпродзержинського міськкому партії та виконкому міської ради – встановити бюст у бульварній частині проспекту Леніна, на ділянці, яка примикає до Жовтневої площі.

1 квітня 1976 року на розширеному засіданні містобудівної ради узгодили та рекомендували до затвердження проєкт реконструкції та благоустрою частини проспекту, обмеженої Жовтневою площею та вулицею 9-го Травня, розроблений комплексною архітектурно-будівельною майстернею інституту КиївНДПІмістобудування (Дніпродзержинська філія).

Ця робота стала першою чергою проєкту реконструкції та благоустрою всього проспекту від Привокзальної площі до пам’ятника «Прометей». У попередньому, 1975 році в південній частині Жовтневої площі було збудовано монумент воїнам-визволителям міста (архітектори батько та син Зайцеви), тоді ж реконструйовано її центральну частину зі збільшенням кільця транспортної розв’язки. У північній частині площі в сквері ухвалили встановити погруддя Генерального секретаря.

Майданчик, на якому зводився бюст, було вирішено у вигляді стилобату змінної висоти. Далі пішохідні алеї переносилися з осі бульвару до країв, а між ними розташовувалася зона відпочинку у вигляді накладених одна на одну терас, із входами з обох алей. У центрі зони по осі скверу споруджувався басейн-фонтан розміром 14х14 метрів. Обабіч басейну будувалися відпочинкові майданчики з декоративними стінками.

Станом на 26 квітня в реконструкції верхньої частини проспекту брали участь понад 1500 робітників – каменярів, бетонярів, озеленювачів, – які працювали цілодобово. Зокрема, міському тресту їдалень було доручено організувати харчування залучених до роботи працівників у нічні зміни до 4 травня включно.

8 травня 1976 року споруджений монумент урочисто відкрив перший секретар ЦК Компартії України Володимир Васильович Щербицький (теж колишній дніпродзержинець, а втім, хіба дніпродзержинці бувають колишніми?) у присутності тисяч містян та багатьох почесних гостей.

18 травня бронзовий бюст Л. І. Брежнєва та виконаний комплексний благоустрій передали на баланс виробничій конторі зеленого господарства міста. Для належного догляду за комплексом було створено спеціальну групу досвідчених людей з експлуатації елементів благоустрою, яку забезпечено необхідним інвентарем та матеріалами.

Начальника виробничого водопровідно-каналізаційного господарства та директора підприємства «Міськсвітло» зобов’язали негайно усувати несправності у мережах магістрального та зрошувального водопроводу, зовнішнього й декоративного освітлення; начальника міського управління внутрішніх справ – забезпечити збереження елементів благоустрою та належний порядок.

8 липня 1976 року виконком міської ради постановив здійснити до 1 листопада того ж року реконструкцію решти скверу, залучивши колективи промислових підприємств та будівельних організацій. Зокрема, реконструкцію та благоустрій ділянки від вулиці 9-го Травня до вулиці Миру доручили виконати управлінню будівництва Придніпровського хімічного заводу (курирує, фінансує та розробляє проєкт Придніпровський хімзавод); ділянки від вулиці Миру до вулиці Ленінградської – тресту «Дніпрохімбуд» (проєкт розробляє Державний інститут азотної промисловості, курирує і фінансує Дніпродзержинське виробниче об’єднання «Азот»).

Головного архітектора міста Олександра Васильовича Кримцова зобов’язали до 26 липня поточного року видати підприємствам і будівництвам вихідні дані для проєктування окремих ділянок скверу, що підлягають реконструкції.

Разом із реконструкцією скверу ухвалили виконати фарбування фасадів житлових будинків, ремонт парапетів, водовідливів, балконів, приведення до ладу приямків відмосток і зелених зон між проїзною частиною проспекту та житловими будинками, встановлення ящиків для квітів та вертикального озеленення, ремонт тротуарів, входів і в’їздів у квартали.

Головною окрасою цієї частини скверу став каскад декоративних басейнів із фонтаном нагорі (у 2002 році на місці нижнього басейну було побудовано пам’ятник Матері авторства скульптора Гарніка Ашотовича Хачатряна).

Усі споруди скверу було оздоблено полірованим гранітом. Також при реконструкції виявили надзвичайну повагу до зелених насаджень. Існуючі дерева зберігалися, навіть якщо вони не вписувались у нове планування. А коли дерево опинялося на лінії споруджуваного парапету, парапет його шанобливо оминав: таких місць по проспекту було декілька.

Окрім усього іншого, тераси, підпірні стінки та бічні парапети відігравали важливу роль – розтинали й формували дощові потоки, направляючи їх до зливостоків та запобігаючи розмиванню схилу.

Трамвайні колії було викладено залізобетонними плитами, між сквером і коліями влаштовано великий водостік. Дещо пізніше вдалося прибрати й опори контактної мережі, що стояли у міжколійї.

Отже, 800-метровий сквер на крутому схилі центрального проспекту, спроєктований міськими архітекторами та облаштований у 1976 році в комплексі з погруддям відомого земляка, був видатним об’єктом загальносоюзного значення. Виконаний на високому технічному та художньому рівні благоустрій, вирішений системою ансамблю, відповідав найсучаснішим зразкам містобудування.