Вільнюський район Лаздинай став одним із визначних досягнень радянського містобудування. За рівнем комфорту, благоустрою та розвитку інфраструктури він справді не мав собі рівних. У 1974 році Лаздинай був цілком заслужено відзначений Ленінською премією, яка вперше присуджувалася не за окремий об’єкт, а за район масової забудови.
У 1979–1985 роках у цьому
знаменитому районі за проектом архітектора Чесловаса Мазураса було зведено дев’ять
монолітних 16-поверхівок, передбачених у забудові ще раніше. Такі домінанти
виразно завершили образ Лаздинаю.
Фото звідси
Житлові будинки даної
серії були також зведені в низці інших міст СРСР. Проект знайшов втілення і в
Дніпродзержинську: саме за ним в останні радянські роки на Лівобережжі розпочалося
будівництво найвищої багатоповерхівки міста.
У середині
дев’яностих, коли роботи зупинилися, було майже викінчено «коробку» будівлі.
Відтоді її вигляд залишався незмінним цілих двадцять років:
Ритм:
Фактура:
Нагорі лишалися елементи
рухомої опалубки…
…із намальованим
серцем та закликом любити людей:
Противаги від баштового крана:
Взагалі, на Лівому
березі лишились нереалізованими безліч проектів навіть у вже наявних
мікрорайонах. Ось у цій публікації «Дзержинця», наприклад, йдеться, що на 9-му
мікрорайоні планувалося спорудити монолітний будинок змінної поверховості на
21–24–27 поверхів. З містобудівного погляду він повинен був замикати перспективу
греблі Дніпродзержинського водосховища.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.