Збудували її до війни як відгалуження лінії, яка йшла по вулиці Комунарній (Манаєнкова) та вела від станції Тритузної до складу будівельних матеріалів, що був на місці нинішньої дитячої лікарні. Саме по цій вітці в 30-ті роки перевозилися матеріали для спорудження будинків по Комунарній та у верхній частині вулиці Сировця – сучасного проспекту Тараса Шевченка.
Перед самим складом будматеріалів продовження цієї колії повертало на схід. Минувши швейну фабрику, вітка перетинала нинішню вулицю Спортивну* та йшла по Спортивному проїзду, що за Будинком дитини. Далі, перетнувши Москворецьку вулицю, залізниця проходила по території тоді ще не існуючої пожежної частини № 7 та далі через двір житлового будинку на Медичній, 4. Тут вона завертала на Медичну, перетинала вулицю Жилу (згодом – Сачка) та закінчувалася тупиком біля теперішнього будинку по Медичній, 11.
Навіщо ж була прокладена така залізнична вітка? Теж для спорудження будинків по ходу свого прямування та довкола.
А після війни на вулиці Медичній за проєктом подружжя архітекторів Брусових будувався величезний гуртожиток вагонобудівного заводу, названий Будинком молоді (нині в ньому міститься податкова служба). Першу чергу будови здали в експлуатацію на початку 1951 року. Матеріали для цього масштабного будівництва теж доправлялися по вітці.
Після виконання цієї функції колію було розібрано. Проте вона встигла відмітитися на тогочасних планах міста і, звісно, в пам’яті старожилів району.
* Проїжджої частини по вулиці Спортивній між проспектами Шевченка та Аношкіна тоді ще не існувало, але трохи вище проходила вулиця Планерна. Вона перпендикулярно відходила від вулиці Сировця навпроти будинків № 28 і 30, ішла півтора кілометра абсолютно прямою лінією та завершувалася біля Кам’янської залізничної вітки поблизу могили невідомого солдата. По вулиці Планерній, 33 значилась школа № 19 (нині – № 31), збудована в 1935 році.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.