Проєкт мікрорайону було розроблено Київським науково-дослідним і проєктним інститутом містобудування (головний архітектор проєкту Тарас Григорович Довженко) та реалізовано у відповідності до генерального плану. Проте дещо із запланованого так і не втілилось у життя.
На розі мікрорайону між будинками 1А та 1Е по Наддніпрянському проспекту було запроєктовано 12-поверхову блок-вставку, яка би зв’язала цю забудову в єдину, майже кілометрову мегаструктуру. А біля будинку 1Д передбачалося ще звести невелику в плані дев’ятиповерхівку.
Не судилося постати унікальному громадсько-торговельному центру між 9-м і 10-м мікрорайонами. Будівництво його було розпочато, потім припинено, а в дев’яності незавершений комплекс розібрали.
З боку проспекту Перемоги намічалося побудувати чотири 12-поверхівки із вбудовано-прибудованими торговельними приміщеннями. Зрештою було споруджено лише будинки № 3 та № 19, інші ж два – біля будинку № 11 та гуртожитку домобудівного комбінату – лишилися нереалізованими.
На місці тимчасових торговельних павільйонів передбачалося звести монолітний житловий будинок на 21–24–27 поверхів із розвиненими приміщеннями двох-трьох перших поверхів молодіжного центру. Будинок мав бути одним із найвищих на лівобережжі та з містобудівного погляду замикати перспективу в’їзду з греблі ГЕС. Проєкт його не пішов далі ескізної стадії.
За цим будинком, з урахуванням приросту населення мікрорайону, було запроєктовано будівництво ще одного дитсадка, однотипного з існуючим. Крім цього, з боку гесівської греблі передбачалося збудувати невелику автостанцію міжміського сполучення.
Але і в своєму реалізованому вигляді 9-й мікрорайон є найдостойнішим містобудівним витвором, а забудова Наддніпрянського проспекту в його межах – найвидатнішим ансамблем житлових будинків 70-х – початку 80-х років у місті.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.