На початку тридцятих років минулого століття в Кам’янському за проєктом архітектора Володимира Заболотного було збудовано великий і величний Палац культури металургійного заводу.
А коли ж саме відкрився він? Різні автори і джерела називають 1931, 1932 та навіть 1933 рік. Книга «Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область» (1969) зазначає дату: 15 березня 1931 року. Тож згадаймо історію знакової пам’ятки міста, якій сьогодні, ймовірно, виповнюється 95 років. Зрештою, таку масштабну будівлю могли відкривати й по частинах.
Володимир Гнатович Заболотний (1898–1962) – один із найвидатніших українських архітекторів ХХ століття, вчений, педагог та громадський діяч, засновник і президент Академії архітектури України. Найвідомішим витвором Заболотного стала будівля Верховної Ради, за яку митець у 1940 році був удостоєний Державної премії та призначений головним архітектором Києва.
Палац у Кам’янському був першою втіленою роботою архітектора, виконаною ним самостійно, а не в співавторстві. Як зазначають фахівці, в Палаці металургів планувально розділені клубна та видовищна частини – у межах однієї будівлі вони могли діяти автономно, маючи власні входи та вестибюльні групи з повним набором обслуговуючих приміщень.
Цей знімок із колишнього музею ДМК зафіксував будівлю ще в її первісному вигляді. Визначити ракурс неважко: фото зроблено з вікна тодішньої школи № 17, збудованої за типовим проєктом архітектора Олекси Івановича Повстенка та відкритої в 1936 році. Майже за рік до того, восени 1935-го, по вулиці пройшла лінія першого міського трамваю – нинішнього маршруту № 4.
Уже невдовзі, в 1940 році, палац було реконструйовано за проєктом архітектора Сергія Георгійовича Брусова. Будівля дістала оздоблення в стилі передвоєнної доби та збагатилася стильним восьмиколонним портиком. Наступного року Брусов виконав новий проєкт, який передбачав ще більше декорування будівлі в класичному дусі. Але цьому завадила війна, й палац, на щастя, лишився лаконічним.
Під час нацистської окупації в будівлі відкрився так званий Німецький дім, призначений для проведення дозвілля загарбників, а також німецького населення міста.
У повоєнні роки через гострий брак площі палац приростає численними прибудовами з боку стадіону, а в північній частині будівлі у 1958-му постає великий об’єм кінотеатру, потім названого «Прометей». Ця масивна добудова згодом стане фатальною для палацу, призвівши до його просідання та аварійного стану.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.