Колишній готель "Зоря", клуб "Полум’яні зорі", Будинок політосвіти із зірчастими сонцезахисними конструкціями. Поєднує ці споруди не лише "зоряність" у назвах чи архітектурі, але й авторство – Дніпродзержинська філія Київського НДПІ містобудування та Анатолій Петрович Романенко (1938–2010), один із найвидатніших зодчих в історії міста, творець його архітектурного обличчя часів найбільшого розвитку.
Він народився у Дніпропетровську, там же з відзнакою закінчив середню школу та дитячу художню школу. У 1960 році в Дніпропетровському інституті інженерів транспорту здобув вищу освіту інженера-будівельника в галузі архітектури.
Направлення на роботу Анатолій Романенко отримав до Алма-Ати, де відразу зарекомендував себе здібним та плідним архітектором. За вісім років роботи він пройшов добру школу в проєктуванні житлових і громадських будівель столиці та інших міст Казахстану, дійшов по службі до головного архітектора проєктів.
(До речі, саме казахстанським досвідом роботи пояснюється прихильність Романенка до вишуканих сонцезахисних конструкцій, що втілиться у 70-ті в будівлі тресту "Дзержинськбуд", центральному Будинку побуту та Будинку політосвіти).
Із 1968 року Романенко успішно продовжив творчу роботу в Дніпродзержинську – як головний архітектор проєктів, головний архітектор відділу, начальник відділу Дніпродзержинської філії "Укрміськбудпроєкту" (згодом – архітектурно-будівельний відділ КиївНДПІмістобудування, пізніше – його комплексна архітектурно-будівельна майстерня, потім – філія, зрештою – інститут "Дніпродзержинськцивільпроєкт"), заступник директора філії.
Анатолій Петрович Романенко володів особливим професіоналізмом: як автору і співавтору проєктів йому належать багато визначних об’єктів міста, що вирізнилися саме "архітектурою Романенка".
Це – комплекси готелю "Зоря" (1974) і кінотеатру "Комсомолець" (1977), Будинок політосвіти (1979), будівля тресту "Дзержинськбуд" (1976), центральний Будинок побуту (1978) та багато іншого. Завдяки його праці й таланту типові будівлі перетворювалися на справжні витвори мистецтва та окраси міста.
У складі авторського колективу Романенко брав участь у виконанні проєкту благоустрою Жовтневої площі (Визволителів, Янголів Перемоги) з монументом Слави та скверу від бюста Брежнєва до Ленінградської (проспект Аношкіна, Відродження) вулиці (1975–1976).
Одним із його найвидатніших авторських творів став індивідуальний проєкт студентського клубу "Полум’яні зорі" для Дніпродзержинського індустріального інституту. Будівництво цієї унікальної споруди, справжнього діаманта української архітектури було завершено в 1978 році.
Під керівництвом Романенка було розроблено проєкт реконструкції та добудови міського театру, втілений у 1980 році. Наступного року оновлена будівля відчинила свої двері, й після майже двадцятирічної перерви місто знову стало театральним.
Також на посаді головного архітектора проєктів ним було спроєктовано забудову низки кварталів та мікрорайонів як на правому, так і на лівому берегах міста.
Анатолій Петрович Романенко був одним із провідних архітекторів Кам’янського-Дніпродзержинська. Він створив низку знакових об’єктів, став учителем та наставником для багатьох своїх колег молодшого покоління. Надзвичайно скромний у повсякденному житті, вирізнявся активною громадянською позицією. Також ми з повним правом можемо назвати його видатною постаттю місцевого архітектурного стилю.
У дописі використані фото з альбома "Дніпродзержинськ" 1981 року та комплекту листівок міста 1982 року
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.