BONUM URBIS: Римо-католицька церква Святого Миколая (1897)

Слово «костьол» походить від латинського «castellum» (зáмок). Дивлячись на костьол Святого Миколая в Кам’янському, мимоволі згадуєш про це. Справжня цитадель.

«Готичний» стиль був дуже популярним у Російській імперії кінця ХІХ сторіччя. У ньому споруджувались прибуткові будинки, навчальні заклади, заводські корпуси, вокзали, залізничні депо… Зводились і культові споруди, для яких цей стиль освячений традицією, – зокрема, лютеранські кірхи та католицькі костьоли. Гідним зразком неоготики став і костьол у Кам’янському.

Дніпровський завод був побудований на основі обладнання, перевезеного з Варшави, де сталеливарний завод припинив свою діяльність. Переважну більшість керівництва і кваліфікованих кадрів заводу складали поляки, які прибули сюди разом зі своїм підприємством. Чисельністю та впливовістю польської громади й пояснюється наявність у місті такої видатної будівлі.

Цікаво, що дозвіл на будівництво костьолу губернська влада дала лише після спорудження заводської православної церкви – нинішнього Свято-Миколаївського собору. І отримав ім’я цього святого католицький храм з того ж приводу, що й православний.

Величний костьол звели в 1895–97 роках за проектом архітектора Харманського у стилі, близькому до англійської готики. Будматеріалом послужила жовта київська цегла. У наступному, 1898 році в храмі відбулося перше богослужіння.

За традицією храмового будівництва, вхід до церкви влаштовується із західного боку, вівтар – зі східного. Проте в кам’янському костьолі перемогла практичність: головним фасадом він звернений на схід, до житлової забудови Верхньої колонії, а вівтарем – на захід.

Хоча собор Святого Петра в Римі, головний храм католицької церкви, також обернений апсидою на захід, а входом – на схід. Причиною цьому там теж послужила містобудівна ситуація.

У костьолі було встановлено оргáн. Під східною частиною будівлі знаходився так званий Нижній костьол, де відбувалися поховальні обряди. Це просторе квадратне приміщення, перекрите хрестовим склепінням. Воно має чудову акустику – чимало городян пам’ятають концерти класичної музики, що проходили там на початку 2000-х і збирали велику кількість слухачів.

Раніше будівлю прикрашали гаргульї – водостоки у вигляді фантастичних істот. Деякі з них ще існували на початку дев’яностих.

Вже у 1902–03 роках костьол був реконструйований і дещо змінився зовні. Дах повністю покрили оцинкованим залізом. На західному і східному фасадах розібрано гострокутні завершення. Замість них на західному фасаді, між вежами, було встановлено статую Божої Матері, а ближче до східного, над покрівлею, споруджено башточку-сигнатурку. Вигляд її дещо відрізнявся від сучасного. Навколо костьолу постала нова капітальна огорожа замість старої дерев’яної. Також у храмі влаштували парове опалення.

Із багатого та різноманітного убранства католицької церкви майже нічого не збереглося. Виняток становлять чотири дерев’яні скульптури святих та велике розп’яття, а також фігура Христа у гробі, виконана з гіпсу. Ці предмети збереглися в музеї історії міста і після реставрації повернулись до костьолу. З-поміж них особливо запам’ятовуються скульптури самого Святого Миколая та Святої Варвари, покровительки гірничодобувної (а заразом і металургійної) справи. Варвара спирається на круглу вежу, схожу на доменну піч.

Костьол, як і решту храмів міста, зачинили в 1929 році. За радянські десятиліття тут перебуло безліч різноманітних закладів та установ: клуб, планетарій, військкомат, згодом – склади та майстерні.

Без належного утримання будівля дуже занепала. На фасаді між вежами випиналася неоковирна прибудова, зроблена у післявоєнні роки. Сам костьол був поділений на два поверхи, у вівтарній частині збудована сцена, а над хорами – кінопроекторська будка. Покрівля у багатьох місцях просто зруйнувалася. Сумну картину довершувала естакада для автомобілів, які заїжджали до будівлі через вікно, пробите до рівня підлоги.

Але врешті настають інші часи. Створюється ініціативна група із відродження зневаженої святині. Збирається католицька громада міста, у храмі знов розпочинаються богослужіння. Протягом 90-х років триває ґрунтовна реставрація будівлі. Сьогодні костьол Святого Миколая має цілком достойний вигляд та є справжньою окрасою міста, дивує його гостей і надихає митців.