16
червня (за старим стилем – 3 червня) 1917 року відповідно до постанови Тимчасового уряду
село Кам’янське набуло статусу міста.
Своїм
народженням та розвитком місто завдячило Дніпровському заводу, а він, у свою
чергу, – Катерининській (Криворізькій) залізниці, яка у 1884 році поєднала
вугільний Донбас із рудним Кривбасом та спричинила стрімкий розвиток
металургійної промисловості у Придніпров’ї. У складі залізниці було побудовано
й Кам’янську вітку від станції Запоріжжя (за радянських часів – Баглій) до
шпалопросочувального заводу на березі Дніпра, при станції Тритузній. Саме ці
місця в 1887 році обрало для будівництва свого заводу новостворене завдяки
іноземному капіталу Південно-Російське Дніпровське металургійне товариство. Ще
через два роки, у 1889-му, завод розпочав роботу, а напередодні Першої світової
війни він вже став найпотужнішим металургійним підприємством Російської
імперії. Сусіднє Кам’янське – давнє козацьке село, перша згадка про яке
належить до 1750 року – в 1913 році мало вже 40 тисяч населення, а в 1917 – 60
тисяч. У цьому ж році воно нарешті отримало статус міста.
Відповідно
до постанови Тимчасового уряду «О
преобразовании 41 сельского поселения в города, с введением в них Городового
Положения», землі в межах утворюваних міст повинні були залишатися повною
власністю осіб і установ, які раніше набули такі права на законній підставі;
особи сільського стану, які проживають у цих містах та не побажали зарахуватися
до міських станів, мали зберегти всі права, якими вони користувалися до
перетворень селищ у міста.
Кількість
гласних, які підлягали обранню до Міської Думи Кам’янського, було визначено у
55 осіб. Також постановою передбачалося скласти проекти окружних меж
засновуваних міст і затвердити їх у порядку, встановленому межовими законами;
піддати всебічному обговоренню питання про земельний устрій міст і т. ін.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.