Із погляду сьогодення постать видатного радянського кінорежисера-документаліста Дзиґи Вертова (Д. А. Кауфман, 1896–1954) здається надто вже суперечливою. Талановитий майстер і сміливий експериментатор, один з основоположників світової кінодокументалістики. Разом з тим, більшість робіт режисера до краю сповнені комуністичної агітації та пропаганди і в наш час справляють дуже неоднозначне враження.
Але все це не затьмарює його
основних заслуг – неоцінимого внеску в кіномистецтво, розробки основ
документального кіно як образної публіцистики. Зрозуміло, що будучи людиною
своєї доби, Дзиґа Вертов не міг працювати поза радянською системою. Стосунки з
нею, до речі, у митця були далеко не ідеальними.
У 1927 році, не дійшовши порозуміння з керівництвом організації «Совкино», де працював доти, режисер приймає запрошення Всеукраїнського фотокіноуправління та вирушає до УСРР.
В Україні атмосфера була більш
ліберальною. Тут Дзиґа Вертов створить найкращі свої фільми: «Одинадцятий»
(1928) та «Людина з кіноапаратом» (1929) – сьогодні ці роботи можна сприймати
як підсумок новаторських двадцятих років у житті країни. А ще – перший вітчизняний
звуковий фільм «Ентузіазм. Симфонія Донбасу» (1930) – теж майстерно зняту, але недобру,
пропагандистську кінострічку, свого роду пролог жорстоких тридцятих.
Фільм «Одинадцятий» (назва
означала 11-й рік після революції), присвячений десятиліттю Радянської України,
знімався влітку 1927 року. Основною його темою стали досягнення молодої республіки:
початок будівництва Дніпрогесу, електрифікація та індустріалізація. Для зйомок
металургійного виробництва було обрано завод імені Дзержинського в Кам’янському.
«…Дзига Вертов, снимающий для ВУФКУ к 10-й годовщине Октябрьской
революции фильму «11-ый», закончив съемки на Днепрострое и заводе им. Дзержинского, возвращается в Киев.
«Кино-газета», 1927, 16 августа
В июле группа снимала в Днепропетровске [насправді – у Кам’янському],
на металлургическом заводе им. Дзержинского.
На заводе выдали пропуска с большой черной надписью: «Будьте осторожны!» и припиской: администрация не несет ответственности за несчастные
случаи с посетителями завода.
Помощник Кауфмана [Кауфман –
оператор, брат режисера], будущий оператор
Б. Цейтлин, рассказывал в августовском номере «Советского экрана», что Вертов, слепнущий от жары и искр, Гарри Пилем перелетает от
аппарата к аппарату через кипучий поток чугуна, а у оператора брызгами чугуна
выпалены «дырочки» на коже, и они
гноятся.
В съемочном дневнике Вертов записывал: лазили на
домну, под домну, снимали сквозь огонь, дым, воду и угольную пыль.
Во время съемок горели подошвы ботинок».
(Л. Рошаль, «Дзига Вертов»)
А ось як писав про це сам режисер.
Із таким пієтетом він, здається, не відзивався про жоден об’єкт своїх зйомок:
«Заканчиваем съемку завода им. Дзержинского.
Покрытые красной пылью, засыпанные чугунными блестками, усталые и промокшие, мы
роднимся с домнами и бессемерами, с расплавленным металлом, с реками огня, с
бегущими раскаленными рельсами, с вертящимися огненными колесами, со сверкающей
проволокой, которая, как живая, поднимается, изгибается, разворачивается,
прорезает молнией воздух и, наконец, покорно сматывается спиралями в аккуратные
пучки.
Наши ботинки сожжены, горло пересохло, глаза
напряжены, но мы не можем оторваться от машин воздуходувки, мы не можем не
дождаться еще одной выплавки чугуна.
Я боюсь сказать слово «влюблен» относительно моего
отношения к этому заводу. Но, действительно, хочется прижимать к себе и гладить
эти гигантские трубы и черные газовместилища...».
Деякі кадри з заводу Дзиґа Вертов
використав і в наступній своїй роботі – славетній «Людині з кіноапаратом».
Максимально «безпартійному», загальнолюдському і життєствердному фільмі, який
по праву увійшов до скарбниці світового кіно.
Фільм «Одинадцятий» та його окремі кадри:
А оці кадри дозволяють однозначно
ідентифікувати місце зйомок. Маневровий паровоз, на якому можна розгледіти
напис «…т. Дзержинского», виїжджає з території заводу в напрямку станції
Тритузної. Бачимо і пішохідний міст на Нижню колонію, і декоративну балюстраду,
і альтанку на узвишші (усе це – ще дореволюційне). Зараз тут знаходиться третя
прохідна металургійного комбінату.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.