Молодіжний клуб «Полум’яні зорі» (1978)

Діамант зі спадщини сімдесятих. Витвір Дніпродзержинської філії Київського НДПІ містобудування. Початок будівництва – 1974 (?).

Знімки з альбому «Дніпродзержинськ» 1981 року

Фото звідси

Фото з альбому М. Козловського «По Дніпру» 1986 року

Фрагмент:

З листівки 1989 року

Поруччя тераси – вже сучасне, відновлене після крадіїв металу. Втім, за своїм рисунком воно близьке до оригінального. Також на первісній огорожі тераси були стильні ліхтарі.

Перш ніж підросли дерева, з тераси відкривався величний краєвид Дніпра.

Знімки Якова Олексійовича Куценка

Отже, будівлю клубу «Полум’яні зорі» Дніпродзержинського індустріального інституту здали в експлуатацію 30 травня 1978 року як кафе «Студентське», чи то пак «Молодіжне», на 200 посадкових місць. Про колишнє бурхливе життя цього закладу нехай згадають причетні, ми ж приділимо увагу матеріальній частині.

Як авторитетно говорить нам Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені Заболотного, індивідуальний проєкт споруди було виконано Дніпродзержинською філією КиївНДПІмістобудування, автори проєкту Романенко А. П., Васильченко С. І., Томаш В. І., Сушко В. Ф.

Будівля циліндричної форми, двоповерхова з підвалом, постала на вулиці Дніпробудівській зі східного боку навчального містечка індустріального інституту, неподалік відпочинкової території та міського пляжу. У комплексі закладу збудували літню терасу, декоративну підпірну стінку, майданчик, квітники, влаштували куточки тихого відпочинку, обладнані лавами.

За свідченням очевидців, до будівництва, крім робітників тресту «Дніпродзержинськміськбуд», масово залучалися студенти вишу.

Фундаменти звели монолітні бетонні. Каркас будівлі, перекриття підвалу та першого поверху і сходи – монолітні залізобетонні. Покриття спорудили зі збірних залізобетонних плит індивідуального виготовлення.

З огляду на унікальність об’єкта висувалися підвищені вимоги до внутрішніх і зовнішніх оздоблювальних робіт, застосовувалися нові декоративні матеріали та конструкції.

Огородження циліндричного двоповерхового об’єму будівлі повністю створили з металевих вітражів із заповненням склопакетами. Цокольний поверх, терасу, підпірні стіни, декоративні стінки входів і квітників облицювали колотими гранітними пластинами. Підлогу тераси, ґанки і східці виконали монолітними бетонними з декоративним мозаїчним шаром.

Нижні поверхні консолей будівлі, низ козирка над входом, косоури сходів та інші поверхні, не опоряджені склом або гранітом, оздобили декоративною кам’яною штукатуркою. Проїзди, тротуари та майданчики вкрили бетонними плитами та асфальтобетоном.

Не поступалися зовнішньому вигляду будівлі й інтер’єри. Глухі поверхні стін обідніх залів оздобили деревом. Підлоги виконали мозаїчними, типів «терацо» та «брекчія» – із включенням крупних обломів мармурових плит. Частину поверхні стін, підвісних стель, колони, ригелі й косоури покрили високоякісною декоративною штукатуркою на білому цементі та білій мармуровій крихті. Підвісну стелю двосвітного залу виконали зі скла та склопластиків. Декоративну стінку бару обличкували гранітними колотими пластинами. Підлогу естради зробили паркетною. Перила сходів змонтували з нікельованих труб прямокутного перетину, поручні – з поліхлорвінілу, сходини дістали мозаїчне покриття, аналогічне покриттю підлог у залах. Декоративні штори залу другого поверху створили зі щільної тканини з тематичним рисунком.

Таким чином майже 45 років тому над Дніпром постала видатна споруда дніпродзержинських авторів, ще один знаковий витвір архітектури часів найбільшого розквіту міста. Тривалий час будівля активно діяла за своїм призначенням, а потім доля виявилася до неї вже не такою прихильною.